19 листопада 1942 року на одній з вулиць Дрогобича двома пострілами в голову було вбито письменника та художника Бруно Шульца. Творчий доробок Шульца, хоч і був невеликим, з впевненістю дозволяє назвати його одним з найяскравіших митців, що творили на перехресті культур 20 сторіччя. Шульц мав єврейське походження, писав польською та німецькою мовами, майже все своє життя прожив у Дрогобичі. Ще кілька десятків років тому його прізвище було відоме лише вузькому колу поціновувачів, зараз – кілька країн змагаються за право вважати Бруно Шульца «своїм».
Представляємо вашій увазі цікаві факти, пов’язані із життям та смертю Бруно Шульца.
19 ЛИСТОПАДА 1942. СМЕРТЬ НАПЕРЕДОДНІ ВТЕЧІ
Народився Бруно Шульц 12 липня 1892 року в Дрогобичі. Там він і помер 19 листопада 1942 року. «Яким же вузьким, малим було зовнішнє коло його біографії. Від місця народження до місця смерті всього лише кілька хвилин шляху», – писав літературознавець Єжи Фіцовський. Саме Фіцовському завдячують збереженню пам’яті про непересічного письменника з Дрогобича.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
19 листопада 1942 року близько полудня Бруно Шульц йшов вулицею дрогобицького гетто. Ймовірно – по хліб, який планував купити собі в дорогу. Вночі письменник мав утекти до Варшави.
Друзі Шульца у Варшаві давно намагалися вивезти Шульца з гетто. Той не погоджувався, зокрема через те, що не хотів лишати сестру. Влітку 1942 року він навіть отримав фальшиві «арійські документи», але семітська зовнішність не дозволила йому подорожувати самостійно. «Боюся, що мене впізнають і на якійсь маленькій станції витягнуть з поїзда та розстріляють у найближчому лісі. Я чув про це, таке буває часто», – говорив Шульц. Врешті-решт він таки вирішив спробувати утекти (тим більше, що його сестри на той час вже не було в живих). Згідно з планом, про який розповідав учень Шульца Альфред Шраєр, до Дрогобича під виглядом офіцера гестапо мав приїхати солдат Армії Крайової і перевезти Шульца як полоненого до Варшави. Це мало трапитись 19 листопада 1942 року.
На превеликий жаль, саме тоді на вулицях міста гестапівці учинили акцію розплати за пораненого німецького солдата – хапали і розстрілювали євреїв. На перехресті вулиць Міцкевича і Чацького німецький офіцер Карл Гюнтер застрелив Шульца на місці двома пострілами в голову. Товариш Шульца – Ізидор Фрідман – ризикуючи власним життям поховав загиблого на старому єврейському цвинтарі наступного ранку. Місце поховання митця для багатьох залишилося невідомим, а потім сам цвинтар було знищено.
ДРОГОБИЧ
Усе своє життя Шульц був пов’язаний із Дрогобичем – невеликим містечком на території сучасної України, у якому євреї становили значну частину населення.
Найдалі куди вдалося потрапити письменнику за свого життя – були Франція та Швеція. Він подорожував здебільшого всередині країн, до яких належав Дрогобич: до Відня, коли той був ще частиною Австро-Угорщини; до Львова, куди поїхав здобувати освіту і куди згодом часто повертався; у Краків та Закопане; у 1930-х роках – до Варшави. Загалом за життя Шульца Дрогобич був частиною аж п’яти державних утворень: спочатку Австро-Угорщини, Західноукраїнської народної республіки та Польщі, потім місто було окуповане Радянським Союзом, а згодом Німеччиною.
Для Шульца Дрогобич безумовно був центром світу. Його творчість (як письменника, так і як художника) переповнена описами міста: дрогобицьких вулиць та будинків, а також образів мешканців містечка. Свої тексти Шульц доповнював власними ілюстраціями.
Бруно Шульц. Ілюстрація до збірки «Цинамонові крамниці»
Саме завдяки Шульцу український Дрогобич, увійшов до списку «магічних місць», увічнених на картах шедеврів світової літератури, подібно як Дублін Джеймса Джойса чи Прага Франца Кафки.
«ДРАПОГРАФІЯ»
Художньою творчістю Шульц став займатись раніше, ніж літературною. У листі до Станіслава Ігнація Віткевича Шульц писав: «Ще не вивчившись говорити як слід, я покривав папери, що потрапляли мені в руки, і всі газетні поля каракулями, які привертали увагу оточення». Як художник він працював у рідкісній техніці cliché-verre / «кліше-верр». Настільки рідкісній, що якийсь час він був єдиною людиною в Польщі, хто її використовував. Cliché-verre — від французького «скляне кліше» — графічна техніка, яка полягає у видряпуванні голкою фотографічної емульсії на склі і дією на неї кислотами та задублювачами. Відбитки виконуються на фотографічному папері контактним способом. Станіслав Ігнацій Віткевич жартома назвав такі малюнки «драпографіями».
Попри те, що Шульц протягом нетривалого часу навчався у Львові та відвідував Академію мистецтв у Відні, його можна назвати самоуком. Де він опанував техніку, яка стала його авторським почерком – невідомо.
Бруно Шульц. Автопортрет.
Шульц створив серію графічних ілюстрацій до першого видання «Фердидурка» Вітольда Гомбровича, а також до власної збірки «Санаторій під Клепсидрою». Ще одним цінним творчим доробком Шульца є графічний цикл «Книга ідолопоклонства», що замислювався як ілюстрації до «Венері в хутрі» Леопольда фон Захера-Мазоха, та був опублікований через багато років після загибелі автора. Крім цього, Шульц залишив по собі кілька сотень інших різноманітних графічних робіт: рисунки, ескізи до гравюр, ілюстрації до прозових творів.
ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ
Літературна спадщина Шульца відносно невелика. Шульц залишив по собі дві збірки оповідань – «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під Клепсидрою», а також кілька творів, яких сам він не включив до перших видань згаданих збірок. Цінним є його листування, опубліковане під назвою «Книга листів», а також «критичні есе» (переважно рецензії на літературні твори, що з’явилися на сторінках преси).
Як пише дослідниця творчості Бруно Шульца Малгожата Китовска-Лисяк, саме з Шульца-епістолографа виріс Шульц-письменник. Вона так описує його творчість: «У пошуках виразних засобів для свого бачення світу, автор вдався до насиченої оповіді, мальовничих описів, образної мови, що рясніє анахронізмами, регіоналізмами та метафорами; від багатосюжетної, багатошарової прози Шульца неможливо відірватися».
Попри те, що Шульц досконало володів німецькою, більшість його творів написана польською. Німецькою він написав одне оповідання Die Heimkehr / «Повернення додому» заради залучення іноземних читачів. Cеред тих, кому Шульц відправив цей текст, був Томас Манн. До слова, Шульц листувався з багатьма письменниками, наприклад, згаданим вище Станіславом Ігнатцієм Віткевичом та Юліаном Тувімом.
Твори Шульца перекладено на 40 мов світу. Відомо, що його творчість високо цінували Богуміл Грабал, Філіп Рот, Джон Апдайк та багато інших всесвітньо відомих письменників.
ПОРТРЕТ СТАЛІНА
У 1939 році у Дрогобич прийшли совєти. За наказом міської ради Шульц повинен був виконати масштабний портрет Сталіна. Портрет, який вивісили на ратуші, загидили галки (згідно з іншими джерелами – пошкодив дощ). Коли митець це побачив, то сказав, що вперше у житті щиро радий, що результат його творчості зіпсований.
За якийсь час влада доручила Шульцеві написати картину олією у героїчно-батальному стилі «Звільнення народу Західної України Червоною Армією». Результати обурили замовників: полотно містило забагато жовтого та блакитного кольорів. Шульца звинуватили в «українському буржуазному націоналізмі», заарештували та допитували у НКВС, проте тоді йому вдалося виправдатися.
ВИКРАДЕНІ ФРЕСКИ
У 1941 році до Дрогобича знову увійшли німці. Почалися гоніння євреїв. Однак, Шульца не вбили одразу завдяки його таланту художника. До себе під протекцію Шульца взяв гестапівець Фелікс Ландау. Він визнав Шульца «корисним євреєм», забезпечив йому захист і додаткове харчування, а той натомість виконав його портрет і розписав стіни його вілли. Зокрема, у спальні маленького сина гестапівця Шульц зобразив барвисті ілюстрації до казок. Ці фрески вважались безповоротно втраченими до 2001 року.
2001 рік з новою силою привернув увагу світової мистецької спільноти до постаті Бруно Шульца і його творчості. У Дрогобичі німецький кінорежисер-документаліст Беньямін Гайслер виявив (і сфотографував) фрески Шульца на стіні вілли, де жив Ландау. Однак, невдовзі після їх виявлення, співробітники ізраїльського Інституту пам’яті Яд Вашем» нелегально вивезли великі фрагменти фресок з України.
Фрагменти розписів Бруно Шульца на казкові сюжети з вілли Ландау. Джерело: zbruc.eu
Як пише видання Deutsche Welle, Київ та Єрусалим сперечалися про право володіти фресками майже сім років. Про компроміс стали говорити у 2007, після візиту президента України Віктора Ющенка до Ізраїлю – Київ офіційно передав малюнки Ізраїлю у депозит строком на 20 років в обмін на визнання малюнків власністю України.
ВТРАЧЕНА СПАДЩИНА
Бруно Шульц роздавав свої твори різним друзям, сподіваючись, що хоч щось з рукописів і малюнків уціліє. Після війни під час пошуків, якими керував Єжи Фіцовський, було знайдено понад сто листів та кілька сотень малюнків Шульца. Але були втрачені оповідання, незакінчений роман «Месія», щоденники, тисячі листів, великий літературно-критичний нарис, чернетки з різними фрагментами та письменницькими ідеями.
Єжи Фіцовський до останнього сподівався віднайти роман «Месія» – «за авторським задумом цей твір мав стати найважливішим у його доробку, сягнути вершини opus magnum». «Я триваю в цьому очікуванні вже понад пів століття, почергово вірячи й зневірюючись в те, що дочекаюся. Я підтримую в собі цю хитку віру, відколи багато років тому став адептом, біографом і захопленим дослідником творчості Бруно Шульца», – описував Фіцовський пошуки роману у книзі «Регіони великої єресі та околиці».
«Месія» Шульца став джерелом натхнення для кількох літературних творів, наприклад, «Празька оргія» Філіпа Рота.
Головний герой повісті, alter ego самого Рота Натан Цукерман вирушає до комуністичної Праги на пошуки невиданого рукопису загиблого мученицькою смертю єврейського письменника Сисовського. Сисовський писав на їдиші, але дуже нагадує Шульца: сором’язливий шкільний вчитель, застрелений офіцером гестапо.
У романі «Месія зі Стокгольма» американська письменниця Синтія Озік розповідає про долю шведського книжкового оглядача та біженця із охопленої військовою пожежею Польщі, який стверджує, ніби він є сином польського генія Бруно Шульца. Він одержимий спадщиною свого батька, насамперед загубленим рукописом роману «Месія».
«ДЕРЕВО КОДІВ»
Як і постать Бруно Шульца, так і його творчість надихала багатьох митців: письменників, музикантів, кінематографістів, театралів.
Одним з найбільш цікавих прикладів роботи з текстами Шульца є твір американського письменника Джонатана Сафрана Фоєра, написаний у жанрі гіпертексту та опублікований у 2010 році під назвою «Дерево кодів». В основі цієї книжки – оповідання Бруно Шульца «Вулиця Крокодилів», яку сам Фоєр називає своєю улюбленою. Фоєр буквально вирізав із неї більшу частину слів, і у результаті з тексту Шульца постав новий наратив. Газета The Times і журнал Vanity Fair назвали книжку «справжнім витвором мистецтва».
Через особливий формат твору і труднощі, пов’язані з друком книги, де більшість слів буквально вирізані, Фоєр зіштовхнувся з проблемами під час пошуку видавця, готового опублікувати. Книга вийшла тільки в м’якій обкладинці, тому що через вирізані сторінки друк в іншому форматі був би неможливим.
«Дерево кодів». Джерело: icareifyoulisten.com
Сам Фоєр так пояснює ідею «Дерева кодів» і ставлення до оригінального твору: «Ви збираєтеся поїсти улюбленої їжі. Вам би хотілося, щоб це була повна тарілка, а не лише у центрі тарілки лежав маленький шматочок? Мені би хотілося. А його книга сповнена того, що я люблю».
У 2016 році австралійська композиторка Ліза Лім адаптувала книжку в оперу.
ФЕСТИВАЛЬ БРУНО ШУЛЬЦА У ДРОГОБИЧІ
Важливою подією в Україні, яка пов’язана з постаттю Бруно Шульца, є Міжнародний фестиваль Бруно Шульца у Дрогобичі, який вперше організували у 2004 році подружжя Ігор та Віра Меньок. Що два роки на фестивалі відбуваються літературні зустрічі, конференції, семінари, виставки, присвячені життю і творчості Шульца та іншим письменникам-авангардистам. Завдяки цій ініціативі у Дрогобичі постав Музей Бруно Шульца та встановлено пам’ятну табличку на перехресті, де помер письменник.
РІК БРУНО ШУЛЬЦА У ПОЛЬЩІ
У Польщі 2022 рік було названо роком Бруно Шульца. У відповідній резолюції Сейму Польщі Шульца названо людиною надзвичайної уяви, розуму та творчості, митцем з єврейським корінням, що назавжди увійшов в історію польської літератури.
За матеріалами: culture.pl, polskieradio.pl, Нова Польща, dw.com, День, Радіо Свобода
Вперше було опубліковано у 2022 році.
Оксана Кузьменко, Юлія Кириченко