КАЗКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Одніє тихої безхмарної ночі Зірочка запитала у тата Місяця:
— А як я зрозумію, чиє саме бажання маю виконати?
— Ти відчуєш це серцем! — лагідно відповів Місяць.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Зірочка поринула в свої роздуми, прислухаючись до серця, яке видавало одну й ту ж мелодію: «ту-тук, ту-тук».
Маленька небесна блискітка кружляла над Землею, вдивляючись вдаль, щоб раптом не прогавити саме ту людину. Час від часу вона сердилася на дощ, на вітер, на хмари, які заважали розчути людей. Зірочка дуже боялася, що бажання загубиться в безмежжі різних звуків. Бо вона знала — якщо його не виконати, то доведеться навічно лишитися тьмяною крапкою на неосяжному небі.
— Тату, а може й накраще лишитися тут? Що мене чекає після зоряного польоту на Землю, до людей? — запитала засмучена Зірочка в тата.
— Доню, здійснювати бажання людей — то краще, що ти можеш зробити для всесвіту! На Землі в тебе буде інше життя. І ніхто не знає, яким саме воно стане для тебе. Можливо ти станеш прекрасною квіткою, а може камінцем, перечіпившись за який хтось задумається над цінністю власного життя.
Зірочка уважно слухала Місяця, в той час як її сестрички радісно витанцьовували на синьому оксамиті неба.
Аж раптом серце Зіроньки затріпотіло, сестрички припинили танець:
— Небо, почуй нас! Ми просимо миру для нашої країни! Ми мріємо про щасливе майбутнє для наших дітей!
На Землі стояли зморені війною люди. Вони більше не плакали. Тільки вірили. Мріяли. Жили попри все.
Тієї ночі був найяскравіший зорепад за всю історію світу.