Журналісти та групи, що стежать за дотриманням свободи преси, б’ють на сполох у зв’язку з тим, що, за їхніми словами, український уряд посилює обмеження і тиск на ЗМІ.
З моменту здобуття незалежності 1991 року і до лютого 2022 року Україна тривалий час була толерантною до медійного простору, маючи безліч телевізійних каналів, що належать опозиційним і проурядовим партіям, а також незалежні новинні видання.
Збереження цієї культури стало однією з проблем останніх двох років, йдеться у матеріалі The New York Times. Про це пише glavnoe.in.ua.
Українські журналісти здебільшого прийняли правила воєнного часу, що забороняють публікувати інформацію про пересування військ та їхні позиції, місця російських ракетних ударів і відомості про втрати серед військовослужбовців, вважаючи ці заходи необхідними для забезпечення національної безпеки.
Вони також визнають наявність певної самоцензури, стримуючи критичне висвітлення діяльності уряду, щоб не підірвати моральний дух або не дати повідомленням про корупцію відбити бажання в іноземних партнерів надавати допомогу.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Журналісти та медіа-групи кажуть, що низка нещодавніх випадків свідчить про дедалі жорсткіші обмеження на висвітлення подій.
Аналітики вважають, що зусилля уряду з контролю над ЗМІ, схоже, спрямовані на обмеження позитивного висвітлення діяльності опозиції та придушення негативного висвітлення діяльності уряду і військових.
Репортери державного інформаційного агентства “Укрінформ”, що має бути неупередженим, наприкінці минулого року отримали від керівництва список опозиційних діячів і місцевих посадовців, яких було позначено як “небажаних” для цитування в статтях.
Бурхливий і конкурентний телевізійний новинний ландшафт України після початку російського вторгнення був об’єднаний урядом Зеленського в єдине, контрольоване державою мовлення. Уряд представив цю програму, відому як “Єдиний телемарафон”, як необхідну для забезпечення достовірності новин у воєнний час.
Однак телемарафон виключив з ефіру опозиційні канали та передавав часто оптимістичні репортажі, навіть коли бойові дії зайшли в глухий кут.
Українська організація зі спостереження за ЗМІ Detector Media в нещодавньому аналізі зазначила, що від січня до квітня цього року жоден із каналів телемарафону (за винятком “Суспільного”, який більше не бере участі в ньому), не запрошував в ефір членів опозиційної партії “Європейська солідарність” Петра Порошенка.
У звіті Держдепартаменту США йдеться, що програма “забезпечила безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами в прайм-тайм”.
Detector Media підрахував, що з січня по квітень члени партії “Слуга народу” становили близько 70% політичних гостей телемарафону, тоді як вони займають трохи більше половини місць у парламенті. Без “Суспільного” ця частка зросла б до понад 80%, вважає група.
У січні з’ясувалося, що Служба безпеки України таємно знімала журналістів, які були присутні на вечірці розслідувального проєкту Bihus Info.
Директор СБУ Василь Малюк визнав і засудив стеження, а Зеленський звільнив співробітника агентства, який займався моніторингом вітчизняних і зарубіжних ЗМІ.
Попри тиск, українським журналістам вдається робити сенсації, включно з репортажами про такі проблеми, як корупція, які призводять до відставок і арештів.
За словами Севгіль Мусаєвої, головної редакторки “Української правди”, зусилля уряду з придушення критичних матеріалів – це один із показників впливу і життєздатності українських ЗМІ під час війни.
“Єдиний спосіб, яким люди можуть змінити ситуацію на краще, – це журналістика”, – сказала вона. “Саме тому деякі люди в уряді щосили намагаються її контролювати”.