«Коли гримлять гармати, музи мовчать». Цей класичний афоризм спростовується. Муза Євгена Гуцала не мовчала.
Останні роки життя письменника стали роками лихого передчуття-пророцтва – і в «Ментальності орди», і в поемі «Україніка». За тридцять літ до російського вторгнення в Україну він застерігав, віщував цю неминучу агресію.
Завершальну статтю «Ментальності орди» – «Знак Чечні» – він, вражений смертельною недугою, другим інфарктом, дописував уже у Феофанії.
Душу рвуть і сьогодні вогненні рядки Гуцалової «Україніки»:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
І торжища судьби, й позорища неволі,
Історії чума, й майбутнього чума!..
Та нас весь час із праху піднімає доля,
Як Каїн Авеля на вилах підніма…
Уже двадцять літ як відкрито в селі Нова Гребля на Вінниччині єдиний в Україні літературний шкільний музей письменника.
Щороку сюди приїздять дорогі гості: відбувається вручення Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Євгена Гуцала, заснованої Міжнародним громадським об’єднанням «Вінницьке земляцтво» у Києві.
Війна перервала цю традицію. Але цьогоріч зусиллями Вінницької обласної письменницької організації відбулося пошанування лауреатів відомою відзнакою.
Прозаїк Анатолій Жарук та художник Олександр Пелешко удостоєні звання лауреатів. Автор історичних повістей «Нескорені Гайдамацького яру», «По Поділлю з вогнем», Дністровська сотня», Анатолій Федорович за фахом інженер-програміст, нині приватний підприємець. Та має нестримний потяг до патріотики, до вивчення історії рідного краю.
Олександр Петрович – професійний художник, який працює в найрізноманітніших малярських техніках – від улюбленої ним графіки та традиційної акварелі до відродженого стилю стародавніх майстрів-іконописців – воскового живопису.
Дарунки лауреатів – книги Анатолія Жарука та полотно Олександра Пелешка – прикрасили музейну світлицю.
Сільський шкільний музей – це особливе вогнище культури. В селі немає філармонії, художніх вернісажів, музичної школи. Але зараз на малій батьківщині Євгена Гуцала мешкають троє письменників-спілчан: Микола Гедз, поет і відомий краєзнавець, який створив унікальну історію Нової Греблі, Віталій Борецький – автор багатьох збірок віршів, кандидат філологічних наук, і Наталка Ткаченко – поетеса, прозаїк, критик.
Директор Новогребельської школи Віра Лавренюк згадала і подякувала попередникам – фундаторам музею: директору Людмилі Коваль, яка, на жаль, уже відійшла у засвіти, Юрію Ковалю, автору художнього дизайну, Наталці Ткаченко, яка підготувала експозицію.
Творча естафета перейшла в надійні руки – завідувачкою музею стала Вікторія Буйнівська, вчителька української філології та музичного мистецтва. І завдяки зусиллям Вікторії Казимирівни та її вихованки, одинадцятикласниці Діани Паламарчук, яка презентувала музей на Всеукраїнському конкурсі «Наш край», саме Новогребельський музей виборов перше місце серед шкільних музеїв Вінниччини.
За двадцятиліття бібліотека музею поповнилася дарунками – виданнями самого Євгена Гуцала, переданими його родиною, та творами лауреатів премії. Окрасою музейної світлиці стали книги Олега Чорногуза та Леоніда Горлача. Обидва були близькими друзями Євгена Пилиповича. Леонід Никифорович навчався з майстром-класиком у Ніжинському педінституті.
Відвідали у свій час музей у Новій Греблі шановні гості – від письменниці бразильської діаспори Віри Вовк до консула Чехії.
Очільник Вінницької спілки письменників Вадим Вітковський наголосив: творчість Євгена Гуцала належить до скарбниці рідної літератури. І попри всі воєнні катаклізми, Гуцалівська премія збереглася.
Цьогоріч відзнака не має грошового еквіваленту, але в неї є золотий еквівалент рідної культури, української духовності.
Наталка Марчук
На світлині Олександра Гордієвича – У Гуцаловій світлиці, з Гуцалом у серцях.