Цими днями в Словаччині (вже в 16 країні світу) вийшов словацькою мовою роман Софії Андрухович «Амадока» у перекладі Вероніки Голдінякової на 750 сторінках (оригінал має 800 сторінок). У країнах, де роман вийшов, став великою сензацією в тому числі й в Словаччині. Ми раді та й горді, що роман вийшов словацькою мовою скоріше ніж у Польщі, Угорщині чи США. Роман, як відомо, дотепер одержав літературні премії німецького письменника Г.Гессе, хоч ще не вийшли всі три частини німецькою мовою (на відміну від словацького перекладу), Українсько-єврейську Шолом Алейхема та інші. Такий швидкий, оперативний вихід роману словацькою мовою здивував дослідників словацько-українських літературних контактів, бо дотепер такого швидкого виходу не зазнав ані один український романіст ХХ-ХХІ ст. Російська агресія і брутальна війна та зміст твору були причиною такого швидкого перекладу і виходу друком. Сама авторка з перекладачкою роману презентували «Амадоку» на перекладацькому фестивалі «ТРАНЗ» в Банській Бистриці, де зустрілися з читачами і представниками книжкових магазинів тощо. Перші відгуки на роман у нас теж позитивні.
Софія Андрухович дала розсягле інтерв’ю під назвою «Нашу історію і культуру хотіли совєти викреслити» газеті «Правда – Магзин» (найбільш популярній і найпоширенішій газеті в Словаччині) на 4 сторінках, в якому розповіла, крім іншого, чому написала роман «Амадока» такого змісту, таким стилем, у трьох частинах, що приносить нового читачу в Україні та за її межами. Воно таке цікаве, інтригуюче, що викличе бажання у читача, щоб перечитав цей роман.
Міхал Роман
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
м. Пряшів (Cловаччина)