На урочистий захід завітали відомі українські письменники, громадські діячі, волонтери, музиканти, співаки, школярі, шанувальники творчості відомої письменниці, зокрема Станіслав Шевченко, Людмила Хитровська, Лідія Вакуленко, Ольга Ходацька, Наталія Снісаренко, Раїса Сеннікова, Любов Шостак, Михайло Мацієвський, Роман Барановський, Людмила Бусленко, Оксана Кролівець, Яна Гавриленко, Ірина Бачинська, Валентина Кулик, В’ячеслав Гук, Володимир Демчак, Марія Рись, учні 173 школи міста Києва, народний аматорський хор «Просвіта» та інші.
Модератором заходу був відомий український поет Станіслав Шевченко.
Розпочала зустріч заступниця генерального директора Національного музею літератури України Раїса Сеннікова. Вона подякувала всім присутнім за те, що завітали на творчий вечір пані Тетяни, розповіла про неї як про різнопланову глибоку письменницю, яка пише і для дітей, і для дорослих життєво правдиві поезії, тому що має дар увиразнювати невиразне, бачить світ уважними очима справжньої мисткині.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Станіслав Шевченко докладно розповів про життєвий і творчий шлях Тетяни Майданович, про її пристрасть до художнього слова, про її глибокі, наповнені піднесенням твори, про її наукову й редакторську діяльність. Він також зазначив, що вона як письменниця має великий подвижницький шлях і як поетка незмірно зросла. А ще він підкреслив, що віра – це постійна, незмінна величина її творчості, а її поезія пронизана болями і тривогами, вона може про високе й натхненне доступно розповісти дітям. Пан Станіслав прочитав сповнений глибокого ліризму вірш поетки «На одній із ущелин просік…».
Письменник Роман Барановський зауважив, що коли людина зростає духовно, вона зупиняє час. А самобутня творчість цієї письменниці здатна вселяти в людські серця животрепетне світло любові. Він також подякував пані Тетяні за творчу підтримку й допомогу і зворушливо виконав пісні: «Принесіть мені, мамо, на могилу травневі барвінки…», «Ой там, під Бахмутом…», а також прочитав свій вірш «Казали всі, я безвісти пропав…».
Також на вечорі було зазначено, що роль матері під час цієї жахливої війни стала символічною, перетворилася на своєрідний оберіг і для воїна, який боронить свою рідну землю на фронті, і для дитини, яка живе у час війни і потребує ще більшої материнської турботи й підтримки.
А ще була висловлена думка, що пошана до матері, до батьків — це продовження нашого життя, а такі вірші, які пише ця поетка, здатні розбити й камінні серця.
На вечорі пані Тетяна прочитала свої вірші, зокрема «Ми дихаєм небом одним..», «Яка ж твоя душа безцінна…», «Не плач, моя душе…» та багато інших.
Також пані Тетяна зауважила, що дітям треба читати книжки під час війни, бо читання – лікує, бо слово – це наша духовна зброя, тому треба употужнювати цю зброю.
Народний аматорський хор «Просвіта» майстерно виконав ряд пісень, серед яких «Місяць яснесенький…» (Л. Українка), «Виростеш ти, сину…» (В. Симоненко), а також українські народні пісні «Прощався стрілець із своєю ріднею», «Рідна хата», «Зродились ми великої години…» та інші.
Завершилася творча зустріч виконанням пісні Бориса Олійника «Пісня про матір».
Творчий вечір Тетяни Майданович став святом, яке несло в собі незгасне палахке світло материнської любові, і всі присутні це відчули: цю трепетну любов талановитої мисткині, яку вона втілила у свої твори й щедро ділилася нею під час зустрічі.
Пресслужба НСПУ