22 травня – пам’ятна дата для кожного українця. Саме в цей травневий день у 1861 році відбулося перепоховання видатного генія української нації Тараса Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Великий поет помер у 47-річному віці у санкт-петербурзі та був похованим на Смоленському кладовищі. Однак і друзі, і шанувальники творчості поета знали про його бажання повернутися після смерті на рідну землю: “Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…”
26 квітня 1861 року, через 58 днів після отримання відповідного дозволу влади, його домовину за клопотанням Михайла Лазаревського, близького товариша Тараса Шевченка, прах великого поета було викопано із землі Смоленського кладовища, в присутності близьких друзів і знайомих покладено в іншу, свинцеву, і поставлено на ресорні дроги. Прощальне слово сказав Микола Костомаров. 3 травня труна з прахом Шевченка прибула на землю України, в Чернігівську губернію.
22 травня 1861 року Шевченка перепоховали на Чернечій горі поблизу м. Канева Черкаської області.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Могила мала вигляд кургану, згодом на ній поставили дубовий хрест. У 1939 році на могилі встановлено сучасний бронзовий пам’ятник. Автори проекту – скульптор Матвій Манізер та архітектор Євген Левінсон, могила Шевченка має статус пам’ятки історії та монументального мистецтва.
У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка».