Поет і особистість

Пам’яті Бориса Олійника

Борис Олійник – Поет і особистість. Йому довелось жити у складну суперечливу епоху, на виклики і випробування якої він відповідав по-своєму, не озираючись на політичне шумовиння чи суспільні настрої.
Невмолимий час розставить усе на свої місця, відділивши зерно від плевел, проте, безперечно, Борис Олійник назавжди залишиться в українській історії як великий народний поет, самобутній     і яскравий талант якого не поміщався в стереотипи і рамки жорстокої і драматичної дійсності.
Спочивайте з миром, шановний Борисе Іллічу.
 

З повагою і вдячністю,

Михайло Сидоржевський

 
Пісня про матір
Борис ОЛІЙНИК
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко –
і тихо пішла за межу.
 
– Куди ж це ви, мамо?! –
сполохано кинулись діти,
– Куди ви, бабусю? –
онуки біжать до воріт.
– Та я недалечко…
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти…
А ви вже без мене ростіть.
 
– Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
– А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
– А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
 
– Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу,-
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
 
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Махнула рукою –
злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», –
і стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління й віки.
 

№9 (197) 5 травня 2017