“Українська літературна газета”, ч. 2 (358), лютий 2024
У моєму диктофоні з 2016 року зберігається радіозапис передачі програми Михайла Слабошпицького «Екслібрис» (27.11.2016), в якому він розповідає про мою книгу «Добрий день хай буде вам» (Листи до Феодосія Рогового)».
Я дізнався про неї із його ж листа до мене дещо пізніше (слава Інтернету!) і зміг знайти ту передачу й записати її на диктофон, щоб пізніше розшифрувати та прочитати написане-промовлене паном Михайлом.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
До речі, книга, про яку йде мова у передачі, справді видана у полтавському видавництві «Дивосвіт» коштом Полтавської облдержадміністрації за планом випуску соціально значущих видань у 2016 році накладом 300 примірників.
Вона ж відзначена як «Краще прозаїчне видання» Полтавщини за 2016 рік.
***
Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ.
Українське радіо, програма «Екслібрис», 27.11.2016 (запис із диктофона):
«Доброго здоров’я, хто нас слухає!
Ця книжка, коли до неї підходити суто формально, жанрово еклектична. Тут є все: документи, листи, рецензії. Але її привабливість у тому, що ця книжка саме така. Цю книжку уклав син письменника і уклав він її про батька, ця книжка. Власне батько тут головна дійова особа у цій книжці. Книжка називається «Добрий день хай буде вам» (Листи до Феодосія Рогового)». Але тут є не тільки листи, тут є рецензії, відгуки на твори Феодосія Рогового, є закриті рецензії видавничі. Я, скажімо, з подивом навіть прочитав свою закриту рецензію на роман Феодосія Рогового для журналу «Вітчизна». Я написав тоді, як мені сказали, рецензію апологетичну: я агітував журнал надрукувати цей твір, намагався переконати редакцію, редколегію, що роман «Поруки для батька» – це роман, який стане авторитетом для української літератури. Мене не послухалися і цей роман був відхилено, за життя автор його не побачив надрукованим.
А почну я розповідь про цю книжку з двох дипломів, які тут надруковані. Аби читач зрозумів, якого прозаїка має українська література. Хоча Феодосій Роговий фізично давно відсутній у нашій літературі – лишилися тільки його тексти.
Отже, 31 грудня 1988 року диплом: «Рішенням Президії правління Спілки письменників України літературну премію імені Андрія Головка за 1988 рік в галузі романістики присуджено Феодосію РОГОВОМУ, авторові роману «Поруки для батька». Голова правління Спілки письменників України Юрій Мушкетик».
І другий диплом. Він має номер 367. Лауреата Державної премії Української РСР імені Т.Г.Шевченка. «Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1992 року присуджено Державну премію України імені Т.Шевченка РОГОВОМУ Феодосію Кириловичу – за роман «Свято останнього млива».
Голова Комітету по Державних преміях України імені Т. Шевченка при Кабінеті Міністрів України – Олесь ГОНЧАР».
Ця книжка, я думаю, цікава під будь-яким оглядом: і для простих читачів, які мають зрозуміти, що мабуть, найнещасніші люди на світі – це письменники. Бо звичайному читачеві уявляється все це дуже ідеалізовано: от сів-написав чоловік там про своє життя, чи про життя сусіда, а особливо в радянські часи, це видав, одержав мішок грошей, купив машину, купив дачу і живе, як хоче.
А тут історія Феодосія Рогового. Чоловіка дивовижного таланту і ця несправедливість долі.
По-перше, йшлося в літературу Феодосію Роговому несамовито тяжко.
Його перший роман одержав, очевидно, сто перший варіант назви, із такою прийшов до читача: «Свято останнього млива». Якась начебто елегійно-поетична, патетична назва, як для трагічного роману.
Цей роман суголосний з «Прощанням з Матьорою» Валентина Распутіна і був написаний за три чи п’ять років до «Прощанням з Матьорою». А з’явився друком в Україні років через п’ять після появи роману Валентина Распутіна. Оце свідчення тієї ситуації, в якій були українські письменники.
І це одне із пояснень їхньої масової колаборації з режимом, оскільки вони були загнані і часто доводилось вибирати: або-або. Або ти будеш, або ти не будеш присутній своїм словом.
Я був читачем цього роману ще в рукописі. Я був приголомшений цим романом. І там трагедія Посулля, трагедія затоплених цих сіл. Це був роман про те, як якимсь злим вітром зривається цивілізаційний шар селянської цивілізації і викидається із місць, де упродовж тисяч років жили люди, жили пра-пра-пра-пращури. Де були особливі місця, намолені потом хліборобським. Це були чорноземи плодючі, як писав один із поетів, наче жінка. І потім прийшло «рукотворне море». Тобто, прийшло це горе. І по цьому «рукотворному мору» почали плавати труни із цвинтарів, які повимивало. І в цьому морі, подекуди, оскільки воно не до кінця затопило, оскільки воно було мілке, смердюче, болота, стриміли хрести з води: церкви, хмари…
Одне слово, роман-діагноз, роман-застереження, роман-попередження, роман гніву.
Звичайно ж, цей твір не міг з’явитися тоді, бо тоді були всякі проекти грандіозні. Старші люди ще пам’ятають, як в Радянському Союзі був проект зміни рік, щоб ріки, які впадають в океан, в Сибіру, потекли назад. Це тоді до честі російських письменників: Астаф’єва, Распутіна, Носова, Бєлова, ще там цілої плеяди. Вони зупинили цей маразматичний проект. Тоді, коли Академія наук Росії була «за» і це був легітимізований проект. Ось такий роман писав Феодосій Роговий.
Він поневірявся з ним по світу, по редакціях. Ціла бібліотека, може буть кілька томів, всі ці відписки йому, що мовляв, і неправильно, і безідейно, і шкідливо, і так далі, і так далі…
Порізаний, понищений, цей роман таки побачив світ.
Юрій Роговий – це відданий син свого батька. Всю цю історію він відтворює. Багато публікацій є в Юрія Рогового: в різних часописах, у книжечках, які він видає власним коштом. Сидячи там же в селі.
Були й інші романи Феодосія Рогового. Деякі з них лишаються і досі в рукописах.
А це всього-на-всього один із справжніх лауреатів премії імені Т.Шевченка. Один із письменників, у кого можна вчитися української мови. Такий словник, як у Феодосія Рогового, важко уявити в когось із українських письменників. Хіба Григір Тютюнник, Євген Гуцало.
А оця лексична партитура Посулля – саме цього регіону – тут маса слів, тут мовознавцям можна укласти словники кількатомово якраз із лексем. Які звучать у творах Феодосія Рогового.
А тут листи – вся ця гірка історія неуспіхів із друкуванням, із виданням, сумнівів Феодосія Рогового. Листи різних людей, відомих. Листи дурні, листи брехливі, листи демагогічні. Листи підтримки, листи як такі, як Григір Тютюнник, Олесь Гончар, писали йому, що Феодосію, ваш твір видатний, ми боротимемося… Гончар пише, що я їду в Москву, вже коли було надруковано тут, пробиватиму в «Роман-газету» цей роман, щоб весь Радянський Союз прочитав цей твір, бо він заслуговує, бо це явище літератури…
Це книжка дуже повчальна, я кажу. І вона дуже гірка. І Юрій Роговий дуже добре зробив, що все це надрукував. Україна повинна знати своїх героїв і антигероїв.
Є такий письменник – Феодосій Роговий, перед яким винна Україна, влада українська. Оскільки можна сміливо сказати, що письменник цей забутий. А він заслуговує, він є одним із тих, знакових, хто має звучати і сьогодні.
Отже, «Добрий день хай буде вам». Листи до Феодосія Рогового».
Але не тільки листи. Тут є документи.
Ця книжка видана у полтавському видавництві «Дивосвіт». Зусиллями сина – Юрія Рогового – сина Феодосія Рогового».
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.