«Тамплієрів» Жадана можна почути

 
Ніна Скочко
 
Книга Сергія Жадана «Тамплієри» тепер доступна в аудіоформаті.
Ввечері 9 лютого у Київському планетарії звучала поезія. Глядачі поринули в іншу реальність. Були зорі, вода, вогонь, змії, камені і… голоси.
Радіо «Аристократи», Мiжнародна лiтературна корпорацiя Meridian Czernowitz та Благодіний фонд Сергія Жадана презентували аудіокнигу «Тамплієри».
“З моїми друзями із радіо «Аристократи» виникла ідея зробити аудіокнигу. Я звернувся до своїх друзів музикантів, акторів і попросив їх начитати вірші своїми голосами. Ми зробили аудіокнигу. Це не просто фонограма з голосами, а аудіовистава. Ми цей проект робимо як благодійний, себто ми зробили наклад дисків, буде наклад на вінілі і книга буде продаватися в iTunes. Усі кошти з продажів ми будемо перераховувати дітям наших загиблих військових”, − сказав напередодні презентації Сергій Жадан.
Вірші зі збірки начитали Остап Ступка, Сашко Положинський, Сергій Міхалок, Олексій Горбунов, Ярослав Лодигін, Дмитро Ярошенко, Фоззі, Ірена Карпа, Каша Сальцова, Анджеліка Рудницька та Тарас Чубай. Режисером виступив ведучий радіо «Аристократи» Ярослав Лодигін, звукорежисером − Віктор Алферов, а продюсером − Володимир Чикиш. Візуалізацію розробила компанія Front Pictures.
Промінь світла падає на білий папір. Освітлює частину обличчя, окреслює лінії, а навколо чути потяг. Сергій Жадан читає перший вірш «Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі», який відкриває збірку. Відчутно, як у людей перехоплює подих від побаченого. Раптом у суцільній темряві над головою з’явилася кам’яна стеля і великий цегляний куб повільно опускається нижче і нижче… Потім були змії «Змії заповзають в наші будинки, /змії сплять на ламких простирадлах», «Життя дається для любові і злості. /
Кожному вистачить роботи»,  читають рядки Остап Ступка, Дмитро Ярошенко. Під куполом Планетарію звучали жіночі голоси Анжеліки Рудницької та Каші Сальцової «Здавалося б, найпростіше – торкатися неможливого», «Вони навіть можуть жити в різних містах», «Ти так давно не голився − говориш ти, − давай тебе поголю»… і на кожному вірші змінюється картинка. Дощ, гроза, ліхтарики, сніг, вода і віддалені звуки порушують тишу. Ледь чути десь у далині собаче скавучання, бо «любов – це щеня, чий господар загинув в автомобільній аварії» («Люби, люби своє ремесло»).
Світ «Тамплієрів» − це простір, де є все, як і в житті кожного з нас: любов, розпач, віра, біль, надія… Тут ви побачите, як війна розділяє близьких людей, як варто долати відчай.
Голоси священиків, воїнів, жінок, чоловіків переплелися і лунають у віршах, долаючи усі біди і проблеми. Герої хочуть жити і кожен знає, що «все тримається на любові». Чого лише варті рядки, що змальовують піхотинця (вірш «Дихає ночі теплий звіринець»): «Чистить зброю молодий піхотинець», «не випускає з рук свою зброю, / чистить її, як церковний посуд» − це для нього сакральний предмет, більше ніж просто захист. І далі: «Вірить, що вона йому стане в пригоді», а отже не зникає надія на мир. «Він бачить життя в кожнім предметі», а це надзвичайно важливо для воїна.
Порівняння із Середньовіччям − це метафора. Вірш «Другий рік місто косить чума» (вже став піснею у виконанні гурту «Брутто») якнайповніше це розкриває. Категорія часу і циклічність історії «Все, як сто років тому, / час рухається по колу, / Військо виповнює тишу вагонну щоби вертатись додому», «Війна триває сторіччя, / і триватиме ще віками,/ пильно дивляться тобі в обличчя / проповідники з провідниками».
А в залі заворожено, увійшовши в стан медитації через слово, глядачі аплодували стоячи усій команді, яка створила і відкрила простір для поезії, слова і серця.

№5 (193) 10 березня 2017