У сфері адміністративного управління останніх десятиліть значний вплив займає аспект “управління медійним порядком денним”, який комбінує функцію пропаганди/контрпропаганди зі стратегічною комунікацією.
За підсумками в колективній свідомості подія відбувається так, як про неї пишуть у перші години, тому керованість повісткою перевіряється по перших 3-4 годинах.
Усі чекали на коментарі української сторони щодо інциденту протягом 6 годин після перших повідомлень про те, що на борту були полонені.
І повідомлення, що надійшли, були незадовільними з точки зору стратегічної комунікації. Україна підтвердила, що на вчора готувався обмін, тим самим уже зігравши у площині, позначеній РФ.
Причому ця площина знаходиться у невигідному для України світлі: було повідомлено про те, що обмін зірвано паралельно з російським повідомленням про те, що Україна підірвала своїх полонених.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Логічний ланцюжок, що утворюється, призводить до підтвердження інформації Кремля. Тобто це повідомлення про зрив обміну було неприпустимим.
Перед інформацією про те, що на борту були полонені, українські офіційні особи публікують інформацію про те, що був збитий ворожий Іл. Далі через УП зливається інформація про те, що “збиття Іла – це наша робота” від імені військових спецвідомств.
Після появи інформації про полонених ця інформація починає видалятися чи редагуватися. Це означає, що військові відомства займалися піаром, не маючи точної інформації про характер збитої мети.
Інформацію про те, що на борту було кілька десятків людей, дає українська сторона з посиланням на російські анонімні джерела в першу годину після того, як літак був збитий.
Після цього офіційні особи України 6 годин мовчати, а потім вийшли з інформацією про те, що вони уточнюють деталі події.
Весь цей час російська версія подій була домінуючою в інформаційному просторі як Росії, так і західних держав.
За перші 24 години Україна офіційно не позначила жодної версії події і, найголовніше, не спростувала російську версію подій. Маючи медійні важелі, необхідно вливати в інформаційний простір максимальну кількість чуток і домислів.
Те, що мала зробити Україна, – це через агентів впливу максимально заплутати справу, змусивши громадськість (у тому числі світову) обговорювати не подію, а її варіації.
Згадаймо “рейс Пригожина”. Пропаганда РФ діяла досить ефективно, змусивши всіх обговорювати не факт того, що Пригожин був ліквідований на замовлення Путіна, а спочатку обговорювалися “два літаки”, потім обговорювалася версія з ППО, потім з вантажем, закладеним у крило, потім з п’яною бійкою з гранатами в руках…
Так, неможливість управління повісткою компенсується інформаційним хаосом. Цей хаос не просто не забезпечений: Україна навіть не спробувала створити туман навколо події.
Держава ретирувалася в принципі. Відбивали інформаційні атаки приватні особи, які знаходили нестиковки у російській версії.
Після цього вийшов офіційний представник України і повідомив, що маршрут проходження полонених не був узгоджений. Тим самим Україна знову повернула російську версію подій як “основну” – у той час, коли її розбивали журналісти. Фактично, посил був такий: “можливо, ми збили літак з полоненими, але це ми зробили тому, що не був узгоджений маршрут проходження транспортування полонених”.
Для чого давати такий сигнал?
Це досить слабка інформаційна позиція. Особливо з урахуванням того, що журналісти спробували розіграти варіації з “розворотом літака” з його прямуванням через Єгипет із Сирії, з його прямуванням якоюсь дивною траєкторією зі східних регіонів РФ.
При цьому теза “Терміново покажіть тіла” так і не пролунала через офіційні канали. Росії вже дали добу на те, щоб “створити” мертві тіла українських полонених за списком Симоньян… Доказ у вигляді “тіл” був релевантний першу годину: за ніч можна забезпечити будь-яку кількість трупів.
Інформаційно спрацювала українська сторона дуже слабко та в різнобій.