Де розлита синя акварель

Ця багатокольорова книжка з експериментальними малюнками  Шевченківського лауреата  К. Лавра, якою Анатолій Качан зустрічає своє третє 25-ліття,  поповнила фонди дитячих бібліотек України (5 тис. прим.). Вона стала знаковою віхою на творчій дорозі письменника, бо підсумовує багаторічні пошуки  свого художнього світу, що найповніше виявився у творах мариністично-степової тематики, а також в ігровій поезії та етнопоезії. Його характерними ознаками дослідники називають чистоту і свіжість сприймання світу крізь призму дитячого яснобачення; прагнення  відкрити поезію в самій природі, відобразити красу і таїну навколишнього світу прозорими та виразними художніми засобами; присутність у творах «задзеркалля» та фольклорних джерел. Заснована на ясному образотворенні та свободі самовираження,багата на творчі пошуки  й художні відкриття, така «поезія на виріст» має широкий віковий діапазон і покликана заповнити простір між творами, написаними тільки для дітей і «дорослою» поезією.

Петро СОРОКА
 
Анатолій Качан. За нашим садом грає море. – Лірика, ігрова поезія; худож. К. Лавро. – К.: Веселка, 2016.– 96 с.
 
Про цю книжку сам автор у вступному слові говорить так: «На її сторінках хлопчик з незвичайними здібностями відвертає від садів градову хмару; під час цвітіння акацій розпочинаються білі ночі в Одесі, а вогонь маяка, цього першого вогника України, змушує дужче битися навіть залізне серце теплохода, що повертається з далекого плавання до рідних берегів… Зверніть увагу на вірші про степ і море, вони особливо дорогі мені… Бо в них, як у виноградних гронах, грає сонце півдня України, де минули мої дитячі, шкільні та студентські роки, розпочиналася творча дорога».
Справді, як своєрідні персоніфіковані образи живуть у цій книзі море і степ, сади і лимани, Журавлині луги і Бобровий брід, які сьогодні потребують нашого захисту. А ще автор запрошує помандрувати разом з ним до берегів колись щасливої Ольвії; відвідати морську столицю України, в якій у день гумору «лопнув меридіан»; побувати в горах, де «Багато літ і зим підряд Чорти запеклі Вивозять СОСни із Карпат на дрова в пеклі».
Неймовірно вимисливий автор у формі: тут безконечники (можливо, найулюбленіший жанр А. Качана),вірші-розіграші, загадки-безконечниці, акрозагадки, вишукані ігри зі словами-маятниками, ліричні мініатюри і досить розлогі за обсягом цикли,  етнопоезії та багато інших див. Художник і автор верстки подбали, щоб книжка вигравала всіма барвами веселки, щоб можна було не просто знайомитися з її змістом, який сам по собі завжди захоплює і полонить, а й дошукуватися таїни фраз і слів, знаходити те, що заховано між ними. Автор означує це видання як лірику та ігрову поезію для юних читачів, і збірка цілком підпадає під це притягальне визначення. Певен: багато дітей проведе над нею незабутні хвилини, яких не може подарувати ні комп’ютер, ні телевізор, ні будь-що інше. Такі книжки спроможні залишити в душі глибокий і непроминальний слід, стати подією, що освітлюватиме все життя, змушуватиме повертатися спогадами у своє дитинство, як нині,«крізь призму дитячого яснобачення», незрідка повертається сам автор.
Побачити у звичайному незвичне, в буденному святкове, в минущому вічне – це теж прикметна особливість таланту поета.
 
Над полиновим сухоцвітом
Махає крилами вітряк,
Немов збирається злетіти,
Та не наважиться ніяк….
Старий вітряк живе між селами,
За перехрестям двох доріг.
Він чорні хмари перемелює
На біле борошно, на сніг…
 
А.Качана треба цитувати повністю, бо тільки тоді відкривається вся краса його письма, і як жаль, що цього не дозволяють рамки літературного денника. Однак і окремі, вихоплені з контексту строфи дозволяють відчути ще одну прикмету авторського стилю – ясне, прозоре образотворення.
 
Жаль, що я не живописець,
А не то б намалював,
Як ворушить хмари місяць,
Наче сіно скиртоправ…
 
Звичайно, А.Качан ще той живописець, тільки живописує не барвами, а словами, і все, про що б не писав, виграє кольорами: «Упали хмари у Дунай, А  ч а с… неначе  зупинився. Та ось зажеврів неба край, – То знак мені й тобі, Дунай, Що День новий вже народився». А ще зачаровує запахами і лункими голосами: «В небі, де розлита синя акварель, Ластів’ята з вереском крутять карусель».
Сильна сторона поета – ритмомелодика: він охоче апробовує різні форми віршування, намагаючись вивільнити чудесні мелодії, які звучать   у його душі, які дарує йому навколишній світ: море, степ, небо, хмари, лимани, сади… Звичайно, найпотужніше тут звучить висока ораторія моря, прислухатися до якої нас націлює вже сама назва книжки.
 
За нашим садом море грає,
Із берегами розмовляє –
То криком чайок над водою,
То гулом-гуркотом прибою.
А наш садок на косогорі
Щодня вітає Чорне море
Зеленим шумом тополиним
І щебетанням солов’їним…
 
Поет намагається не повторюватися і, використавши якийсь ритмічний малюнок, уже не повертається до нього, за незначними винятками. Він з якимось особливим натхненням і навіть зухвальством демонструє невичерпні можливості класичних форм.
А ще зачаровує в нього густий звукопис, усі оті незліченні алітерації – «трави травня», «Бджоли жалять без кинджала, Бо у бджіл залізні жала», «Біг додому лісом лис, Шелестів над лисом ліс», а також завжди цікаві дітям звуконаслідування: «Кине хто грудку чи камінець, – Тьох-тьох-тьох-тьохкає лід-ясенець».
Книжка «За нашим садом грає море» глибоко повчальна, мудра, відкрита у своїй простоті, багатстві й красі. Вона покликана збуджувати у дітей цікавість та потребу пізнання світу, підсилювати любов до природи, змушувати їх думати і радіти своїм великим і малим відкриттям.
У цій книжці, як у морській мушлі, чути шум моря і шепіт саду, степова  пісня жайвора і осінні голоси лугів, поскрипування старого вітряка і щебет річки під кригою,  завивання завірюхи й дзвінка тиша плавнів та ще багато-багато інших див. Кожен читач – малий чи великий (справжні мистецькі твори для дітей завжди хвилюють і дорослого читача) має робити їх сам, і в кожного, мабуть, вони будуть трішки інші, відмінні, бо ця книжка невичерпна в своїй щедрості й внутрішньому багатстві.

Петриківський Ліс

 
Редакція «Української літературної газети» щиро вітає Анатолія Качана з 75-річчям! Зичимо Вам, друже Анатолію, міцного здоров’я, натхнення, щедрих творчих ужинків і нових книжок – безцінних подарунків для вдячних читачів! З роси і води!

№1 (189) 13 січня 2017