І. С. Нечуй-Левицький, думаю, був би щасливий, що його радикальні націоналістичні трактати сьогодні із захопленням сприймають як молодь, так і старше покоління. Аякже: звикли до Нечуя як автора “Кайдашевої сім’ї”, ” Баби Параски і баби Палажки”, “Миколи Джері”… А от про його аналітичні розсліди про “Непотрібність великоруської літератури для України”, “Українство на літературних позвах із московщиною” та ін. багато хто дізнався уперше на науково-практичному семінарі “Нечуй на позвах із московщиною”, який 25 листопада цього року Шевченківський національний заповідник провів на Тарасовій Горі до 185 річчя з дня народження письменника. Народився видатний український класик на Черкащині у містечку Стеблів, що на Корсунщині.
Натхненником цього заходу, як зрештою і ряду інших світоглядно- просвітницьких – став Микола Томенко зі своїм баченням “начасного” Нечуя. Дружньо підтримали семінар друзі Заповідника, доктори наук: ректор ЧДТУ Олег Григор та проректор, очільник обласної спілки краєзнавців Валентин Лазуренко – говорили щиро про Нечуя і Черкащину. Доєднався в онлайн режимі і відомий літературознавець, очільник обласного осередку спілки письменників України Володимир Поліщук – теж акцентував на антиімперському дискурсі Нечуя. Знаний багатьом літературознавець Сергій Гальченко вів мову про культ письменника в родині. Цікаву інформацію про Степанецькі біографічні корені твору “Причепа” говорила учителька Наталія Заїка, а Костянтин Андрієнко поглибив дослідження генеалогії Левицьких… Првідний науковець Заповідника Валентина Авраменко розповіла про враження письменника після відвідин Тарасової могили, описаних у його подорожньому нарисі…
Потужно зазвучало слово Кайдашихи голосом талановитої народної артистки України Наталія Сумська.
Одностайно резюмували, що необхідно лобіювати питання повного видання творів письменника, включення до навчальних програм старшокласників і студентства вивчення трактатів Нечуя-Левицького, де проблема українізації України як ніколи актуальна в контексті боротьби проти “обрусенія”. “Як ви можете змосковщити цілий край, якщо ви себе не можете обрусить”, – так вигукнув риторично письменник до владних органів російських партій в одній зі статей.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
А знають українці, що Нечуя в умовах посиленої русифікації за царських указів московити називали “завзятим небезпечним хохломаном”? Ще б пак! Ви тільки прочитайте ці його рядки про росіян: “…Великоруська нація молода, з диким консервативним характером…вона все тягне назад, а не вперед і в свойому старообрядстві, і в візантійському-московському православії, і в централізмі, вже невідомому в Європі, і в нелюбови до Європи, і в своїй зажерливости…
Наші московські брати-словʼяни задержать духовний зріст України на цілі віки, як задержують і свій зріст. Вони принижують наше розвиття своєю літературою, з чужою нам жизню, з чужими типами; не дають нам нормально розвиватися по своїй літературі, задержують розвиток нашого народу, не дають йому шкіл або даючи їх на чужій мові або церковній, або великоруській.
…Україну жде погана перспектива в Росії, перспектива темна, як ніч…».
Статті Івана Семеновича Нечуя-Левицького «Непотрібність великоруської літератури для України і для словʼянщини» (1878 рік) та «Українство на літературних позвах з Московщиною» (1891 рік) вчиняють ПЕРЕВОРОТ у свідомості: тут він постає радикальним націоналістом.
Почитайте – і ви пізнаєте справді “нечуєве явище”.
Валентина Коваленко,
письменниця, літературознавиця,
очільниця Шевченківського національного заповідника