Вручення літературної премії імені Ярослава Дорошенка, яка присуджується найкращим українським сонетярам і була заснована 2011-го Івано-Франківською міською радою, торік не відбулося (бо довелося відмовитись від оголошення чергового конкурсу на здобуття цієї престижної відзнаки через повномасштабне вторгнення московитів), але імена лавреатів премії за 2023-й ми таки почули! І їх гідно пошанували в Рубіновому залі Івано-Франківського кінотеатру «Люм’єр», де зібралися численні місцеві поціновувачі давнього і, зазначу, досить складного жанру світової поезії. Переможцями проведеного цьогоріч конкурсу на здобуття сонетярської відзнаки стали кияни – Тетяна Левицька та Ярослав Чорногуз у номінаціях відповідно «За збірку сонетів» і «За цикл сонетів». Премію в запровадженій кілька років тому третій номінації конкурсу – «За співаний сонет» (сонет, покладений на музику) не присуджували, бо для участі в ній, на жаль, не надійшло жодного творчого доробку.
Ярослав Чорногуз
Тетяна Левицька
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Утім, схоже, що минулий рік, «пропущений» для премії імені Ярослава Дорошенка, українського поета, котрому чи не найбільше визнання принесли твори якраз у згадуваному жанрі, колишнього політв’язня, голови Івано-Франківської організації НСПУ в 1990-2003 роках, організатори заходу з нагоди вручення сонетярської премії сповна компенсували напрочуд яскравим літературно-мистецьким дійством – певна річ, «із поправкою» на реалії російсько-української війни, що й далі триває. Адже і цього дня святковому заходу передувала чи не найдовша за всю війну оголошена в області повітряна тривога. Тема збройної боротьби українців проти рашистської орди звучала в поезіях нових лавреатів премії, у піснях на їхні вірші – так, мовби повінь пов’язаних з війною болісних, гірких і водночас гнівних щодо агресора наших патріотичних почуттів за ці два роки виплеснулася воднораз на глядацько-слухацьку авдиторію.
На початку свята, авторкою сценарію якого і ведучою за весь час існування літературного конкурсі з визначення лауреатів премії ім. Я. Дорошенка знову була дружина і вірна берегиня його пам’яті, членкиня НСПУ і НСЖУ Ганна Дорошенко, привітав нових лавреатів присудженої уже вдванадцяте всеукраїнської премії і вручив новим лавреатам дипломи та інші її «атрибути» міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. Він відзначив, що заснуванням цієї премії 13 років тому влада міста віддала шану й честь Дорошенкові не тільки як майстрові сонету, але і як людині, котра ще зовсім юною боролася за волю й незалежність України (Ярослав організував і керував молодіжною ОУН в рідному селі Тязеві, за що потім і відбував за вироком суду покарання, гаруючи на шахті у Воркуті).
Руслан Марцінків
– А за великим рахунком цим міська влада вшанувала й інших борців за Україну, – сказав очільник територіальної громади. – І нині премією імені колишнього політв’язня тоталітарної влади, ми віддаємо честь не тільки талановитим поетам, які тримають культурний фронт українства у війні проти рашистського агресора, а й нашим мужнім захисникам на фронті. Швидкої ж перемоги над ворогом, з усього видно, не буде, тож маємо бути готовими до нових випробувань. Я сьогодні хочу подякувати не тільки Ярославові Чорногузу і Тетяні Левицькій – усім 32 лавреатам премії за 13 років її існування, усім сонетярам із різних регіонів нашої держави, зокрема і тим номінантам, котрі не стали переможцями наших щорічних конкурсів на здобуття цієї високої відзнаки і для котрих, як мовлять, усе ще попереду.
До речі, в рядах українських бійців, які воюють з московськими ординцями, – і син Ярослава й Ганни Дорошенків Олег Дорошенко, дочка Ярина і зять Ярослава Чорногуза Петро Стефурак… Переможець у номінації «За цикл сонетів» (комісія з премії відзначила цикли творів цього жанру та корону сонетів «Світло кохання», вміщені у першому із трьох томів його «Вибраних поезій») є свого роду «багатоверстатником» – членом національних спілок письменників, журналістів, кобзарів України і творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України», і він натхненно заспівав для присутніх «Марш морської піхоти» на свій вірш і музику, присвячений передовсім Ярині Чорногуз, військовослужбовиці цих військ і теж поетесі. Чимало його творів поклали на музику професійні композитори. Ну й, звісна річ, Я. Чорногуз прочитав присутнім своєї сонети, зокрема цей, який починається такими рядками:
Світи мені, любове осяйна,
У мирний час чи дні гіркі сваволі,
Бо Україну рідну рве війна,
Стоять од вибухів будинки голі.
Вогонь лама залізо, вигина,
Найкращі вої падають на полі.
Й коли усе закінчиться – хтозна,
Пораненим пісні гамують болі.
Цікаво, що лавреатка премії в номінації «За збірку сонетів» Тетяна Левицька (так високо оцінено її книжку «Світоч душі» (корону сонетів) – учениця Ярослава Чорногуза. І вона так само авторка текстів пісень – має їх уже понад 60, серед них особливо відомими стали останнім часом «А по той бік війни…», строфу із цього вірша процитую:
А по той бік ракет —
Вірш натхненний поет
На папері виводив старанно.
І пливла тиха ніч
Білим хмарам навстріч
У лавандову димку туману.
А пісню «Мамине подвір’я» Т. Левицької під час літературно-мистецького дійства «Промінь над бурями» в «Люм’єрі» заспівав її вчитель у сонетярстві Ярослав Чорногуз. Сама ж пані Тетяна, перш ніж ознайомити присутніх із власними творами цього непростого для поетів жанру, спершу прочитала… сонет прикарпатського автора світлої пам’яті Нестора Чира – він та Олександр Гордон зі Львова у 2011 році стали у найпершими лавреатами премії ім. Ярослава Дорошенка. Цей твір є присвятою і починається таким звертанням до майстра цього жанру:
Мені сонети Ваші не байдужі.
Не раз до них торкаюся чолом
В поривах серця, мій шляхетний друже,
Коли стаю на прю з лукавим злом.
Того дня у залі кінотеатру промовці багато разів згадували «гетьмана Дорошенка», як його жартівливо називали у письменницькому колі, й ділилися спогадами про цього твердого і стійкого у своїх переконаннях та життєвих принципах українського патріота і водночас людину м’якої вдачі, незлобиву, дуже толерантну, яка прагнула з мірками любові підходити до всіх ближніх – навіть до своїх недоброзичливців. Зокрема, заступник голови НСПУ, поет і прозаїк Ярослав Ткачівський поділився спогадами про незабутнього свого тезка, уродженця села Тязева, розташованого недалеко від княжого міста Галича – місця його приходу на білий світ, а також про те, як його свого часу батько ще одного Ярослава, цьогорічного лавреата премії Івано-Франківської міської ради, відомий український письменник – сатирик і гуморист світлої пам’яті Олег Чорногуз благословив на творчість у цій царині красного письменства. Також передав Ярославові Чорногузу вітання з лавреатством від його колишнього однокурсника по факультету журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, голови НСПУ Михайла Сидоржевського. Насамкінець Ярослав Ткачівський зачитав свою поетичну присвяту вірній берегині пам’яті про свого чоловіка Ганні Дорошенко, новим лавреатам премії і всім присутнім у глядацькій залі.
Ярослав Ткачівський
Мовили вітальне слово на адресу Ярослава Чорногуза і Тетяни Левицької, наголошували на неабиякій значимості унікальної – чи не єдиної в усій Європі – сонетярської відзнаки для українського красного письменства, для підтримки культурного фронту українства в час розв’язаної проти нас війни голова Івано-Франківської ОО НСПУ, літературний критик та есеїст Євген Баран (саме з ініціативи обласної письменницької організації, яку він і тоді очолював, заснували цю премію) та прозаїк Михайло Верес, який був заступником міського голови з гуманітарних питань й очолював комісію з премії ім. Я. Дорошенка, директорки департаменту культури міської ради – Надія Загурська та кінотеатру «Люм’єр» Лідія Шкрібляк. Як і при кожному пошануванні нових лавреатів відзнаки на честь Ярослава Дорошенка, злетіла під склепіння зали пісня на його вірш «Місто моє» й на музику композитора Богдана Шиптура, яка стала неофіційним гімном Івано-Франківська. Також чарувала публіку виконанням старовинних українських мелодій бандуристка, викладачка дитячої музичної школи м. Івано-Франківська Надія Євенко.
Євген Баран
У час війни, якій наразі не видно кінця-краю і в якій все ж не зламати віру українців у перемогу над нашим одвічним ворогом, це таки справді був «Промінь над бурями», як найменували це свято з нагоди вшанування лавреатів премії ім. Ярослава Дорошенка за 2023 рік його організатори…
Іван Гаврилович,
член Приймальної комісії НСПУ і член конкурсної комісії з присудження премії ім. Я. Дорошенка.