Альбер Камю (7 листопада 1913 — 4 січня 1960) — французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року.
Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мондові в Алжирі, яке на той час було французькою колонією, у сім’ї найманого сільськогосподарського робітника, що через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Після смерті його сім’я зіткнулася з серйозними матеріальними труднощами.
У 1918 році Альбер став відвідувати початкову школу, яку закінчив з відзнакою в 1923 році. Потім навчався в Алжирському ліцеї. У 1932-1937 роки Альбер Камю навчався в Алжирському університеті, вивчав філософію.
У 1934 році одружився на Сімоне Ійє (розлучення в 1939 році), екстравагантній дев’ятнадцятирічній дівчині, яка виявилася морфіністкою.
У 1935 році отримав ступінь бакалавра і в травні 1936 ступінь магістра філософії.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У 1936 році створив самодіяльний «Театр праці» (фр. Théâtre du Travail), перейменований в 1937 році в «Театр команди» (фр. Théâtre de l’Equipe). Організував, зокрема, постановку «Братів Карамазових» за Достоєвським, грав Івана Карамазова. У 1936-1937 роки подорожував по Франції, Італії і країнам Центральної Європи. dovidka.biz.ua У 1937 році вийшов у світ перша збірка есеїстики «Зворотний бік і обличчя», а в наступному році виходить роман «Одруження».
У 1936 вступив в комуністичну партію, з якої був виключений вже в 1937-му. У тому ж 37-му видав першу збірку есе «Сліді лице».
Після заборони «Суар репюблікен» в січні 1940 року, Камю з майбутньою дружиною Франсін Фор, математиком за освітою, переїхали в Оран, де давали приватні уроки.
Восени 1941 року письменник повертається до Франції і стає учасником руху опору, бере участь у підпільній організації “Комба”.
У 1942 році був виданий «Сторонній», який приніс популярність автору, в 1943 році – «Міф про Сізіфа».
З 1943 року почав друкуватися в підпільній газеті «Комба», потім став її редактором. З кінця 1943 року почав працювати у видавництві «Галлімар» (співпрацював до кінця життя).
У 1943 – 1944 роках у підпільній пресі з’явилися під псевдонімом “Листи німецькому другові” (пізніше вийшли окремим виданням). У 1943 році познайомився з Сартром, брав участь в постановках його п’єс
У 1944 Камю пише роман «Чума», який став основною книжкою про фашизм. У цьому романі фашизм виступає уособленням насильства і зла (побачив світ лише 1947).
У 1950-х роках А. Камю пережив світоглядну і творчу кризу, що призвело до зниження його творчої активності. Письменник чимдалі частіше не знаходив відповіді на складні проблеми, які ставило перед ним суспільне життя. Загострилися суперечності, притаманні його світогляду й суспільно-політичній позиції, що знайшло вираження у трактаті «Бунтівна людина» (1951).
У 1954 р Камю займається постановкою власних творів, робить спроби відкрити в столиці експериментальний театр.
1957 письменник став наймолодшим лауреатом Нобелівської премії: «за величезний внесок у літературу, висвітив значення людської совісті».
4 січня 1960 року письменник потрапив у автомобільну катастрофу біля міста Санс. За офіційною версією автомобіль, у якому Альбер Камю разом з родиною свого друга Мішеля Галлімара, небожа видавця Гастона Галлімара, повертався з Провансу до Парижа, вилетів з дороги і врізався в платан неподалік від містечка Вільблевен за сто кілометрів від Парижа. Камю загинув миттєво. Галлімар, який був за кермом, помер у лікарні через два дні, його дружина і дочка вижили. Серед особистих речей письменника було знайдено рукопис незакінченого роману «Перша людина» та невикористаний залізничний квиток.
Альбер Камю похований в місті Лурмарен в районі Люберон на півдні Франції.
2011 року італійський письменник Джованні Кателлі через газету «Corriere della Sera» оприлюднив версію покійного чеського письменника і перекладача Яна Забрани, який у своєму щоденнику «Моє життя» з посиланням на добре поінформовану людину зі зв’язками в СРСР писав про те, що автокатастрофа була підлаштована радянськими спецслужбами як помста письменникові за осуд радянського вторгнення в Угорщину (стаття Альбера Камю «Кадар і його день страху»). 2013 року Кателлі опублікував книгу «Камю повинен померти», а восени 2019 року — її розширене видання «Смерть Камю»Поховали письменника-філософа на півдні Франції, на кладовищі в Лурмарене.
Використано інформацію