“Українська літературна газета”, ч. 10 (353), жовтень 2023
Із книги “Поклик до Спасу” (Київ, “Український пріоритет”, 2023, 160 с.).
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
ЛЮТИЙ
Вже цілий рік шматує лютий,
Немов бика безжальний ріг.
І ти бентегами прикутий
До днів, де материн поріг.
Там лють свою смакують орки
У хатці, зітканій з тепла…
У Бозі мама вже сім років,
А хата всесвіт берегла.
Печать її тримала сваха.
Живила подихи таїн.
Тепер все в хаті піде прахом,
Бо там чужинці – не свої.
Загадять не білизну – душу.
Вкрадуть зірки мого життя.
І що я їм бажати мушу
Серед неприспаних нестям?
Війна малює свій трикутник,
Де кожен кут – притулок тьми.
Нас цілий рік шматує лютий.
Але тримаєм небо ми.
21.02.2023
* * *
Камерні хвилі очей
В опері без передбачень.
Може, крізь час протече
Все, що в собі ти побачив.
Може, на скелях погорд
Вклякнеш у лячності келій,
Та не узнаєш, кого
Ще не зустрів для дуелей.
Може, таки пролетиш
Птахом над прірвою бою…
В пункті незламності тиш
Станеш нарешті собою.
27.02.2023
* * *
Несподівані свідки мої
Раптом вийшли крізь темінь зі схрону.
І хоч я ледь живий, але їм
Не прорвати мою оборону.
Тут ще внутрішній ворог в мені
Зачаївся, немов перелесник.
І в свої великодні вогні
Я іду через біль перехресний.
І не мушу згубити себе.
І повинен дістатись престолу.
Це не ігри. Це воля небес,
Що в мою увірвалася долю.
13.05.2023
БЕЗСОННЯ
Заснеш, коли спаде безсоння
З твоїх невимовлених мук
І сонце зійде на осоння,
І забринить ранковий брук.
А ще згадаєш, як ночами
Гриміло небо у душі
І як кинджальними мечами
Тут висли рейвахи чужі.
А потім падали «шахеди»
У сни уламками зусиль.
І розверталися ракети.
Що не потрапили у ціль.
27.05.2023
* * *
О неприкаяні прикмети
Моїх вчорашніх провидінь…
По них вгатили кулемети
Перед найдовшим із падінь.
А пам’ять знову простилає
Всіма шляхами рушники.
І свічка вічності палає,
І повстають Залізняки.
І може, я ще заколишу
Свій край мелодіями зір.
Якщо відкрию в небі тишу,
А на землі — мовчання гір.
28.05.2023
* * *
Мигцем над тінями сліпими
В мені стискаються віки.
З них крила янголи ліпили,
А люди краяли вінки.
Там передтечі Калігули
Ще й досі б’ються за туман.
Але безмежжя не притулить
Звитяги ті до наших ран.
І знову праведники грому
Несуть крізь тишу відчуття,
Що сивочолому Харону
Смерть не стійкіша за життя.
1.06.2023
* * *
Зміцнення флеш-протоколів —
Вторгненння у співжиття.
Нам відчепитись від колій
Чи учепитись у стяг?
Вже всі надривності плачуть,
Спазми у пазлах сплелись.
Може, до сліз на додачу
Море здригнеться колись?
І через греблю печалі
Хлине у наші серця,
Щоб ми у Всесвіт кричали
Аж до безмов’я Творця.
Щоб затряслись недоріки
Передчуттями таїн:
Так прориваються крики
Через прийдешності дзвін.
11.06.2023
ВІДЧАЙ
Басейн уже з водою.
А тиша — гамівна…
Куди не йдеш — тудою
На тебе йде війна.
І зомбі пропливають
Із мінами в зубах.
Земля їх не приймає.
А небо — на замках.
І це — заплив на вічність
Між берегами днів.
А ти спиняєш відчай,
Щоб не втонути в нім.
13.06.2023
* * *
Заглушувач тривог
В душі моїй наскельній
Гарує наче Бог
В притлумленості келій.
Він поспіху не зна
І свідків не тримає.
Одна лиш новизна:
Його ніде немає.
Лиш неба голубінь,
А в ньому — сонця атом.
І я мовчу в собі,
Коли кричу у натовп.
22.06.2023
* * *
Латентний час кіно
В безумному режимі.
Таке страшне воно
Із титрами чужими.
Де кожен персонаж
Своєї ролі гідний.
А сцена тут — бліндаж,
І кожен дубль — єдиний.
Заснуть прожектори,
Сліпі ударять міни.
Не вийти вже із гри,
Поки сюжет незмінний.
Війна крізь нас тече
У нехудожній правді.
…Герой змахне з очей
Сльозу в останнім кадрі.
24.06.2023
* * *
Кампанії зі збору каяття
У нас все більше схожі на флешмоби.
Але у непомітність відлетять
Усі мої невимушені спроби.
Й за що мені оцей копитний ряд
Повсталих із зарубища земного?
Я, б може, і подався на парад
Планет, якби іще устиг на нього.
Та ось, коли між схронами ночей
Я стану астероїдом печалі,
В мені жага відлунь перетече
В убиті пересмішниками далі.
І вийду я зі змови суєти,
І встану на стежки свої подерті.
Але чомусь у зоряні світи
Помчу, лише рятуючись від смерті.
* * *
В амфітеатрі твого болю
Всі гладіатори живі.
Вони виходили із бою
Крізь вогнепальні й ножові.
Мерщій загоювали рани
Медовим спасом і Різдвом.
І знов ішли у пекло брані,
Щоб поквитатися зі злом.
А потім впали в ранки тихі
З очима, повними зірок,
Протестувавши світ на лихо
І перевіривши на змрок.
Вони в тобі і над тобою,
Неначе смутки межові…
В амфітеатрі твого болю
Всі гладіатори — живі.
Нова Каховка – Київ
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.