“Українська літературна газета”, ч. 9 (353), вересень 2023
СТУДІЯ ОДНОГО ВІРША
Цей вірш – моя ідея фікс. Знову і знову повертаюсь до нього. Вкотре намагаюся з`ясувати, що за цим текстом? Про що він? І чи справді вартий того, щоб докопуватися до його суті?
Вартий – підказує інтуїція. А їй, за Анрі Бергсоном, не довіряти не випадає. Як не випадає відхрещуватися і від містики, з якою вона пов’язана. Пам`ятати це важливо, коли маєш справу із загадковим текстом. Як ось цей.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Вірш називається «Нічна гра в шахи». Чотири строфи.
Від смутку залишились костомахи:
зима, кімната, пічка і дрова.
Була вже ніч, ми бавилися в шахи,
я був один, а грали наче два.
Напливом – скрип беріз обледенілих
благословенням на азартну гру:
я сам ходив за чорних і за білих,
я ставив пастку, виграв – що? Туру!
Я відігравсь – не порадівши навіть…
бо так вже гралось, так мені й жилось.
Я знав, що маю сам собі проґавить
не знати що – але значиме щось.
А ніч пливла, неначе небом човен,
берізки знову скрипом – люлі-лю!
Я помінявсь – тепер я грав за чорних,
бо чорні зліші, чорні без жалю.
Спрощений варіант ситуації. Ніч, персонаж, він же автор грає в шахи «наче два». Ходить «за чорних і за білих» і виграє туру. Відігрався, «не порадівши навіть». Бо знав наперед, що у цій грі неодмінно проґавить «не знати що – але значиме щось». Гра за білих завершується грою за чорних. «Бо чорні зліші, чорні без жалю».
Так це за логікою. Але в тім то й річ, що логіка поступається алогізмові, розум – здогаду. Домінує не фасадний план, а прихований. Інакше кажучи, підтекст. Інтуїція просвітлює езопову мову. Просвітлюється і чорнобіла реальність.
Виграти туру – не означає перемогти. Тому навіть відігравшись, переможець не відчуває радості. Вона отруєна усвідомленням неминучості втрати того значущого, що не піддається ословленню.
Так алегорія набуває парадоксальності. Нічна гра в шахи обертається на гру життя зі смертю, добра зі злом. «Бо так вже гралось, так мені й жилось».
Жилося важко. Автору вірша випали поневіряння у гітлерівській неволі і сталінських концтаборах.
Показова мотивація гри за чорних: «Бо чорні зліші, чорні без жалю». Але тлумачити її я не берусь. Надто ризикована. І як на мене, не додає оптимізму. Наважуся лише висловити здогад, що правда за нею. Так підказує та ж інтуїція.
Вірш цей – не криптограма. Не тайнопис, висмоктаний з пальця. Він виразно інтроспективний.
«Нічна гра в шахи» – філософема про одвічну людську драму. Драму, у якій людина програє «не знати що», але дуже важливе. Ймовірно, найголовніше.
Текст про себе, про свою долю доростає до узагальнення. Набуває масштабності. Автобіографічне, одиничне стає множинним.
Автор вірша Микола Петренко. Прочитав я його, завдяки знаній поетесі Любові Проць, яка надіслала мені його електронною поштою. Натрапила вона на нього в Інтернеті. Річ у тім, що вірш присвячений мені.
Микола Петренко не належав до тих поетів, чиєю творчістю я переймався. Навіть безпосереднє знайомство з ним у Башкирії на Днях української літератури і проживання в одному готельному номері в Уфі не зблизили нас.
Минули десятиліття. І не зауважене в молодості, зауважилося у старості. Уже в патріаршому віці Микола Петренко не раз дивував мене неординарністю деяких своїх публікацій. І я імпульсивно на них відгукувався.
Несподіваному для мене віршеві з Інтернету передувало звертання: «Володимире, задумав присвятити Тобі вірша. Та якось не виходило. А оце написався…». «Написався» він 10.06.2018р.
Там же, на тій сторінці прочитав я ще й таке: «Если Вам интересны новости Миколы, регистрируйтесь на Facebook сегодня».
Стало трохи не по собі. Невдовзі виповниться три роки від смерті поета. І п’ять – від написання вірша «Нічна гра в шахи».
Не вперше мене наздоганяють присвятні тексти поетів-небіжчиків. Так було з віршами Бориса Мозолевського і Бориса Нечерди.
Знову містика? Не знаю. «Але значиме щось».
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.