Сьогодні день народження Івана Козаченка. По це нагадала Тетяна Крижанівська:
«А люди телефонують і говорять: Вічная пам’ять.
Вічная пам’ять видатній, надвразливій людині, Поету, музиканту, співакові. Чесному синові України.
Іван Козаченко. Народився 10.10.1961 Калуш.
Іван Козаченко. Помер 10.06.1999 Київ.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ось вам його приголомшлива
“Вишивка у стилі джазових варіацій
Я вишив ніч на полотні.
Я виписав автомобілі
на тлі асфальту й скла, на дні,
у місті райдужних дебілів.
Я голосом, я сам собі
біблейські небеса вогненні
торкав словами, що судьбі
не важать ніц, лиш голубі
лишають шрами автогенні,
мов у залізі, коли геній
водою йде, легкий в ходьбі.
Я голку випустив з руки.
Поколоті розпухли вени.
Над заполоч, і колоски,
і білу душу сокровенну,
і голуба, що на шматки
роздерла куля,
тчеться в мене
холодне світло полуденне
з-під сонця зблідлої щоки.
І алкогольна пелена
вогню, що в інеї клекоче,
все вкрила.
Й вишилась війна,
шизофренічне пекло ночі.
І кров солодка і хмільна
гортань прострелену лоскоче.
І залишилася одна,
та, яку ще не вишив, Отче…
І я в останніх пучках сліз,
об морок очі поколовши,
у голе полотно землі
загорнутий – аби надовше,
я голку світла надламав,
і всі скрипки помовкли вовчі.
Та не впокоїлась німа
естрада джазової ночі.
Згадаймо аристократа духу, його “білу душу сокровенну”…
Тримаймося. Дякую».