Тарас САЛИГА… Всього два слова, а в них життя впродовж 81 року й ціла літературна епоха. Бо Тарас Юрійович – український письменник, журналіст, літературний критик, науковець, громадський діяч. Доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка. Член правління Національної спілки письменників України. Проте найперше він був уродженцем села Вікторів, передмістя княжого Галича, і як сам стверджував, «селянським сином», славетним галичанином і великим українцем, який стояв на сторожі України й рідного слова.
На Личаківському кладовищі душпастир УГКЦ, Тарасові діти – Ярина та Юрко, родина, письменники, науковці з ЛНУ імені Івана Франка, ПНУ імені Василя Стефаника, вікторівці, друзі з Івано-Франківська, Дрогобича, Києва провели Тараса Салигу в останню земну дорогу, звідки починається Вічність. Але наш побратим, смію стверджувати, ще довго житиме на землі в своєму слові та надалі буде оберегом усього українства. Адже його слово – читатимуть, вивчатимуть і цитуватимуть…
В скорботі молилися за упокій душі Тараса Юрійовича та на місці вічного спочинку мовили прощальне слово представники університетів, НСПУ, односельці та друзі, котрих впізнаєте на світлинах.
…Прощаємося, прощаємо і хай Бог усе простить. Вічна пам’ять Тарасові Сализі та упокій у Царстві небесному його душі.
Ярослав Ткачівський
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал