“Українська літературна газета”, ч. 7 (351), липень 2023
ПІД КРИЛОМ НОЧІ
Сонце якось спроквола й неохоче помандрувало за обрій. Кілька разів, мовби прощаючись, воно раз чи два вигулькнуло із-за вечірнього пруга, щедро посилаючи у піднебесні простори теплі снопи багряного проміння. Їх ласкава теплінь гріла крильця пташкам, які, десь загаявшись, невеличкими зграйками поверталися до своїх домівок, щоб, боронь Боже, не спізнитися й не заблукати в сутінках.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Кваплячись, залягали в потаємні схованки останні шуми й згуки довгої літньої днини. Рожево-огненне зарево на заході ще згасало, а темрява вже лягала на землю, заспокійливо кутаючи своєю м’якою пеленою кущі, дерева, людські оселі. Довкола заструменіло легкою прохолодою, наповненою ледь відчутними запахами вечорового зілля.
У високості далекого неба яскравою грудочкою зажевріла перша молода зоря.
Місяць, який з’явився на овиді ще задовго до заходу сонця і всю цю надвечірню пору ніби байдуже споглядав униз сірим невиразним поличчям, ураз стрепенувся, ожив під чорним крилом ночі й засвітився іскристим золотаво-чарівним огнем.
Ніч повноправно вступила у своє воладарювання.
СВІТ ДОВКОЛА ТЕБЕ
Неможливо ні з чим порівняти мандрівку пішки, непоквапом, бо коли їдеш – все мигтить перед очима, летиш – взагалі нічого, окрім хмар і сонця, не бачиш. А пішки – світ перед тобою відкривається широкою панорамою і ти бачиш, який він живий і прекрасний, розмаїтий і неповторний.
Коли прогулюєшся пішки – маєш час зупинитися, помилуватися всім, що чарує зір. Ось обіч стежини шипшина розцвіла, заквітчалася рожевим цвітом, тонкими парфумами наповнює повітря. Це восени вона вдягне червоне намисто, щоб пишатися ним перед терном та глодом, а зараз тішиться ніжним віночком, мов юна панна, що чекає на побачення.
Далі там попереду видніється висока ялина. Вона простягнула на стежину волохату лапу і вказує нею в лісову глухомань: чи то застерігає не йти туди, а чи, навпаки, заманює в безпросвітню чорноту?.. Але сонце щедрими бризками ллється з висоти, розтікається по землі, запалює на маленькому листочкові споришу ще не випиту ящіркою росяну намистинку –
і темна гущавина розступається, а страх, що чаївся в найглибших тінях, тікає невідомо куди.
І ти без боязні починаєш розглядатися довкола і здивовано помічаєш, що пелюстки фіалки вигнулися вишукано і капризно, а білі зірочки суничок – допитливі й до всього цікаві: вони розсипалися по зеленій траві на сухих місцях і ростуть так необачно, що обов’язково потрапляють під ноги. Так і пильнуй, щоб не наступити на них!..
Проходиш мимо розквітлої горобини, глибоко вдихаєш її запаморочливий запах і раптом чуєш: вона дзвенить!.. Приваблені її вродою та ароматом, волохаті золотисті джмелі перелітають із однієї білої китиці цвіту на іншу, басовито й злагоджено дзвенять, творячи разом зі співом лісового птаства прекрасну симфонію весняного пробудження й розквіту всього живого.
…Вбирай у себе цю довколишню красу і розкошуй, з нею.
ПОЛУДНЕВА ІДИЛІЯ
Стояв кінець серпня. Сонце ще високо піднімалося над горизонтом, а в полудневу пору щедро лило гаряче проміння на землю. Цього дня воно було жовте, з якимсь аж мідним відтінком. Усе довкола ніжилося в гарячому повітрі, мовби відчуваючи, що скоро наступить вересень, з ним прийдуть дощі й такого благодатного тепла в цьому році вже, мабуть не буде.
При слабкому подуві вітру листя на деревах злегка ворушилося, а потім знову начебто впадало в дрімоту. Тіні крислатих крон були такими ж темними й виразними, як і самі дерева, які їх утворювали.
Застигле повітря наповнилося безперервним гудінням комах – справжній високопрофесійний хор, що видавав ноти зразу декількох октав: від низького гудіння джмелів, трохи вищого – бджіл і аж до високого й дзвінкого писку комарів.
У цю неперервну симфонію зрідка впліталися дзвінкі, але короткі партії синичок та гуркотіння горличок. Ритмічний дріб, що його вибивав дятел по стовбурові дуба, надавав цій музиці продуманої композиції й технічної вишуканості.
За нашою альтанкою розкинувся невеликий світлий сад, огороджений гліциніями, поміж якими вилися троянди, що якраз пишно цвіли майже по всій довжині стебел. Навколо них, переливаючись на сонці, пурхали великі сині метелики, а крихітні пташки, які невідомо звідки взялися, змішавшись зі зграйкою метеликів, мовби кружляли з ними в якомусь тільки їм відомому, але такому прекрасному танці.
Аделя Григорук
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.