Древні єгиптяни якось зауважили Платону, що греки погано знають свою історію. Мовляв, кожне нове покоління греків веде відлік часу тільки від очевидного і турбується переважно насущними справами. Про цей факт згадалось, коли на прохання М. О. Сидоржевського, голови НСПУ і автора книжки «Солотвин. З глибин минулого до наших днів» – ґрунтовного дослідження про історію села Солотвин, – переглядав історико-географічні свідчення про Бердичів і довкілля басейну ріки Гнилоп’ять. У міста Бердичів і ріки Гнилоп’ять повчальна історія.
Насамперед, маємо акцентувати на тому, що назва “Бердичів” має у своїй основі значення зброї “бердиш” (грецькою “σαγαρις” – сокира, “σαγη” – зброя, озброєння воїнства). Історик Прокопій Кесарійський у VI сторіччі назвав причорноморське воїнство України “сагінами”, а Клавдій Птолемей у I сторіччі вжив назву “аорси” (грецькою “αορ” – короткий меч, як у гладіаторів), що у свою чергу перегукується з назвою воїнства “катіари” у Геродота (латинь “caterua” – полк, спіра, громада, сонм, скупщина; англійське “cut” /kat/ – рубати, сікти, тяти, різати, краяти, косити, поріз, зарубка) і назвою “Кіммерія” (Січ), де давнє німецьке “Kimme” означає “заруб”, що збережене у питомо українських топонімах “Рубанка”, “Шайтанка” (німецькою “scheiten” – рубати, колоти дрова), “Шаяни” (санскрит “sha” – гострий), тощо. Головне ж у тому, що значення аналогічної зброї мають назви річки “Оскол”, ім’я “Оскольд” (Аскольд), міст “Білгород”, “Старобільськ”, “Тячів” (Карпатська Січ, або “залізні полки” Осмомисла Галицького), “Балта” на Одещині (“балта” – сокира), чисельні назви “Сокиряни”, “Сокиринці” та назви воїнства “сармати”, “січовики”, ”роксолани”. У цих назвах зовсім немає етнічного окрасу, це різномовні назви однієї і тої самої спільноти – воїнства України-Скіфії. При тому, що воїнство т. з. “сарматів” ділилось на піхотинців (vagi) і кінноту (amaxobii). Сама назва “сармати” (савромати) утворена від старонімецького слова “sar”(saro) – озброєння та “matti” (діло). Готською мовою така зброя називалася “sarwa” (sawra).
Отож, коли ми читаємо свідчення іншомовних античних авторів про населення України-Скіфії, пам’ятаймо що за іншомовними назвами завжди існували реальні, питомо українські назви, зокрема, й воїнів. Так, грецьке “αρπη” (серповидний бердиш в імені одного з перших скіфів “Арпоксай”) відповідає оскському “osk” в імені “Оскольд”, або латині “ascia” в імені “Аскольд”. Ці імена мають значення “secures”, “dolabra” – січево, сокира. Себто, важливо бачити, що різні іншомовні назви воїнів, або козаків, мають питомо свої, українські відповідники (козаки, січовики, бердичі, бердники і т. ін.). В “Слові о полку Ігоревім” воїнство назване “билі” від назви сокири в старонімецькій мові – “billi” (Schwert, Steinhaue, або Streitaxt – меч, бойовий топірець, як у опришків О. Довбуша; готське “bhil” /bil/ – рубати, колоти), питомо українська назва яких – “бойки” (ті ж таки “билі”).
Другий приклад – назва ріки “Гнилоп’ять”, яка в давнину називалася “Велика П’ятка”. Про небесну “П’ятку” згадано в давньому “Слові о полку Ігоревім” у вислові “Зарання в П’ятку потоптали погані полки половецькії”. Можна подумати, що головна будівля Міністерства оборони США “Пентагон” – “П’ятка” тут доречна, хоча це не так. Вірні інші назви: район і лісовий масив у Вінниці, або в інших козацьких місцях України називаються “П’ятничани” (П’ятницькі). Річ у тому, що “П’ятка” – небесна богиня, яка наглядає – Свята Покрова (“п’ятити” – настирно дивитися, наглядати у назвах Прип’ять, Вижва (вижу), Стир (німецькою stier – настирно наглядати, рачити), Рача, (рачити – настирно дивитися), Оратів (грецькою οραω – бачити). Гуйва (латинь “hui” – наглядати), Смотрич, тощо. Назва “П’ятниця” має також інше означення – “Параскева” від лексеми “Παρασκευη” (приготування, спорядження, озброєння воїнів). У Новому Заповіті так називаються приготування ввечері у п’ятницю перед суботою (Сабат; для порівн.: Суботів).
Перша частина назви “Гнилоп’ять” – це санскрит “g`nilaya”, або ж, “g`nilayana” – криївка, прихисток, житло, місцезнаходження, табір. Себто, тут, у цих місцях, було Явлення Богині і назва “Гнилоп’ять” вказує Місце Богоявлення (для пор.; Мати Божа Ченстоховська, Лука Мелешківська та інші благочестиві Богоявленські місця). На явлення вказують також назви басейну ріки, наприклад, “Терехівка” (грецьке τερας – знак небесний, небесне знамення, диво).
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Чому важливо знати про шанування нашими пращурами небесної богині, яка наглядає за суворим дотриманням людьми моралі в житті і в природі? Тут необхідно згадати пояснення Геродота про те, що “небесну Афродіту скіфи називали Аргімпаса”. Себто, на відміну від давніх греків, які шанували небесну Афродіту, пращури українців молились богині молитви і моралі (ім’я небесної богині “Argimpassa” означає “суворо наглядаюча” і їй в Україні присвячені десятки назв). Для нас, однак, важливо бачити і розуміти єдність історії України від доби Геродота до сьогодення. Знання історії свого міста, як от назва Бердичів, допомагає нам у цьому.
Важливо бачити, що у роки XIV сторіччя в усій Україні відбувався процес консолідації і козацтва, і литовсько-польсько-української шляхти з метою звільнення Лівобережжя і вигнання монгольсько-московських орд з українських земель. Бердичів і навколишні села (топоніми) тому приклад і доказ. Тут для краєзнавців існує чимало цікавих свідчень. Головний висновок у тому, що у назві “Бердичів” збережене питомо українське значення іншомовних назв козацтва – не “сармати”, а “січовики”, не “аорси”, а “билі, бойки”, не “сагіни”, а “бердники” і т. і. Іноземні назви цінні і важливі, але у наших пращурів були свої, питомо українські назви.
Оксентій Онопенко
Відень, Австрія
Титульна ілюстрація: річка Гнилоп’ять в районі Бердичева