“Українська літературна газета”, ч. 6 (350), червень 2023
* * *
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
День жбурнув на землю жовту шапку
і гукнув до справжніх відчайдухів:
«Подивіться, як цвіте кульбабка,
аби стати легшою від пуху!
Не шукайте забаганки модні,
не товчіться, наче у макітрі,
все, що було золотом сьогодні,
завтра геть розвіється за вітром!»
* * *
Хто є з народу, той завжди з народом,
той не шукає слави і хвали,
і він з тих рук не прийме нагороду,
які народ до прірви привели.
Він, крадучись вночі до аналою
не буде класти свічку на олтар,
він в світ піде, безумний, наче Гойя,
або напише немічним «Кобзар».
Немає зверхніх, є святі і грішні,
і ті, які зламались, як раби.
Які ридали сп’яну безутішно
і набивали гулі на лоби.
Народ все бачить всевидющим оком,
він має розум, силу і терпець.
А той, хто уявив себе пророком,
хай не вважає, що народ сліпець.
* * *
Їх зовсім мало, не таких, як всі,
з ясним і надзвичайно гострим зором,
які уміють гарно, як Го Сі,
намалювати річку, небо, гори…
Які в усьому бачать глибину,
і розчерками грифеля чи туші
уміють натякнути на одну
природи і людей натхненну Душу.
Тонкішу, аніж нитки павутин,
ніж на долоні лінії печалі,
Душа принишкла в образах картин,
аби її лихі не помічали.
Вона така ж, як істина і суть,
від матері, ім’я якої – милість.
Якби всі люди бачили красу,
вони б давно на світі помирились.
* * *
Б’є крильми у небо щире літо,
сонце появляється з-за хмар…
Це, немов кудись униз летіти –
опускатись у глибокий яр.
Незабутнє відчуття на згадку,
тому, хто закоханий в красу:
чепурні і невеличкі хатки,
і маленькі люди унизу.
Це, як люлька дідова зі скрині, –
чудернацький дух старовини,
річка і заплави у долині,
недосяжної згори до глибини.
Пахне вітром, пахне верболозом,
мрії, як земля перед дощем.
Радість не вкладається у розум,
тільки в серці залишає щем.
* * *
Що здійснити сила безпорадна,
мудрий задум і тактичний хист,
те зруйнує друзів підла зрада,
що колись у вірності клялись.
За спиною нишком і без лайки,
іноді ідучи на поклон…
Як із Северином Наливайком,
що з їх рук потрапив у полон.
І, коли його вели на площу,
прямо у гадючине кубло,
чи вдавався він в думках до прощень,
ницість вибачаючи і зло.
Ну, а їхні віроломні душі
може смерть замислили собі?
Поки славлять підлість і байдужість,
ще не виграно останній бій.
Ще із трун не піднялися мертві,
і не стала порохом зола,
ще Душа, яка ішла на жертви,
не очистилась від остраху і зла.
* * *
Спалах не буває обережним,
він, як поєдинок на мечах,
як яскравий смолоскип на вежі,
або розчерк блискавки в очах.
Як стрибок вогню під стременами,
як лукавий грішниці поклон,
як палкий нестримний темперамент,
що хапає серце у полон.
Він лише бажанню підкориться,
щоб в нестямі запалити все…
Спалах, як струнка, вродлива жриця,
що себе безсмертному несе!
* * *
Очищайся Душею від бруду, обману і хламу,
хай у тобі сьогодні лиш вічне і суще бринить.
І ступай, ніби входиш, нарешті, до світлого храму,
коли хочеш піднятись на гору священну Богит.
Є місця на планеті, де тільки блаженство і тиша,
де прозріння і сила низходять на тебе з небес,
де усе, що чуже, твоє серце назавжди залишить,
аби ти для звитяг і єднання з богами воскрес.
Все, що ти розгубив, чи розтринькав бездумно і всує,
віднайдеш і побачиш, і вийдеш із Яві у Прав.
Ти відчуєш, як твердь під ногами твоїми пульсує
і тримає тебе, аби ти на коліна не впав.
* * *
Все минає, тліє, або тає,
крутиться, ховається, тече…
Але раптом ангел прилітає
і мені сідає на плече.
Значить знов зі мною сила Божа,
що, як міць проявиться в руках.
Значить знову ти мені ворожиш
на життя по квітах і зірках.
* * *
Той, кому Доля, як полин гірка,
а вітер без угаву дме в обличчя,
нехай згадає козака Сірка,
який в цей світ народжувався тричі.
Коли діймають кляті вороги
і зраджують тебе найкращі друзі,
тоді втрачають чіткість береги
і річка течію знаходить в Лузі.
Там тільки бог війни за все воздасть,
там нагороди й почесті не ваблять,
там щит залізний, як іконостас,
а віра вся на вістрі й лезі шаблі.
Там істина лише в очах горить,
бо знає, що від слів не буде толку.
тому, хто небагато говорив,
але зігрів під власним серцем вовка.
Війна живих урівнює в правах
а дух її вселяючись у тіло,
свій власний смисл вкладає у слова,
не роділяючись на чорне або біле.
Вчорашній наймит кирпу гне, мов цар,
він не бурмоче псалми і молитви,
але пантрує, як безцінний дар,
можливість проявитися у битві.
Де воля піднімається в ціні,
а перемога всім дається важко,
зникає сум, який колись на дні
чекав на тих, хто зазирав у пляшку.
Не вибивають іскри без кресал,
не граються зі зрячими у жмурки,
коли хоробрий з мертвих воскресав,
щоб дати супротивнику прикурки.
Козацька правда щира і проста,
бо не закована умовностями в лати:
як пишуть кров’ю ворогу листа
то не дають по буквах прочитати.
Там, де життя поставлене на кон,
не місце легковажній забаганці,
там переходячи уявний рубікон
Сірко народжується в бідних сіроманцях.* * *
Я сьогодні перед Богом каюсь
за невдачі і провини всі,
я в тобі назавжди розчиняюсь
і зникаю у твоїй красі.
І моя Душа така щаслива,
що уже не хочеться назад.
Ти прийшла,
як паводок,
як злива,
як цвітіння у забутий сад.
* * *
Кров, буває, не гусне у рані
і ніхто її не зупиня,
є слова, як шаманське камлання
на світанку вчорашнього дня,
тільки гра у зв’язки і нюанси,
і пожива майбутня для мух…
Називається це декадансом, –
тіло є, – але вмер його Дух.
Хто цю рану недбало розрізав,
не встромивши ножа до кінця?
Видно в крові замало заліза,
щоб затвердли червоні тільця.
* * *
Обережно тінь взяла за плечі
і лягла, як зморшка, поміж брів,
побажала мовчки: «Добрий вечір»
тому, хто як ми, його зустрів.
Радість, що колись була, як вихор,
стала, мов слухняне кошеня,
у куточку жалібно і тихо
до чужого промовляє: «Няв».
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.