Дацизми

 
Василь ДАЦЮК

• Людина серед оточуючої природи повинна відрізнятися тим, що не свиня.
• Непомічена, належно не поцінована, навіть найпотрібніша праця є даремною.
• Не можна зробити світ світлішим, додавши в нього бруду.
• Несвідома вівця – страшніша вовка (не з Біблії).
• «Людина – звучить гордо», якщо вона не хохол.
• На світ дивляться усі, а бачать його одиниці.
• Про долю: всякій жабі судилося своє болото.
• Розум – це здатність використовувати свої й чужі досвід і знання.
• Нікчемний і жалюгідний той народ, який зневажає рідну мову та культуру, а його моральний стан це насамперед результат нікчемності і жалюгідності національної еліти.
• Чудес не буває, якщо їх не створювати.
• Кожен має свою правду. Сукупність цих правд є неправда.
• «Людина людині – вовк?». Вовк вовкові – баран.
• Старість – це коли роботи попереду ще дуже багато, а часу вже мало.
• Дурість – не трагедія. Це лише різновид інтелекту.
• Мораль – це колективна угода про поведінку між людьми, за якою наймерзенніший негідник може стати національним героєм.
• Ніщо так не псує стосунки, як надумана образа.
• Парадокс – чим моральніша людина, тим більше у неї ворогів.
• Зло – тимчасове, добро – вічне. Проблема лиш у його кількості.
• Ніщо так не губить віру простих людей у майбутнє, як нікчемність політиків.
• Коли гине нація – першою зникає мова.
• В політиці вартніші не ті, що вміють боротися, а ті, які тямлять будувати.
• Немає більшої трагедії, як політична комедія.
• Борючись за свої права, бодай зрідка згадуй про обов’язки.
• Бути людиною — це не право, а обов’язок.
• Найбільша людська спокуса – спокуса стати твариною.

Селище Миропіль на Житомирщині