Тетяна Коноваленко. «Сміхпайок»

БДЖОЛИ 

– Що Ви, куме, не кажіть,

Бджоли – добра справа.

Я й собі зумів купить

Вуликів на славу.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

 

Й ні на мить не пожалів.

– Що, медку чимало?

Та вони ж трьох москалів

На смерть закусали!!!

 

КІЗОНЬКА

У містечку, чи в селі

Завелися москалі

І одразу ж клята рать

Почала «асвабаждать».

Вдень герої з автоматом,

А вночі то й страшнувато.

Тож заброди ті із рашки

Скрізь натикали розтяжки.

Ледь за вікнами смеркалось,

Вже русня понапивалась.

Хто з Бурятії, хто з Тули,

Про розтяжки геть забули!

Бо, як в жилах алкоголь,

То і ниций раб – король.

Але воїнство підпите

Руки й харч не звикло мити,

Тож не забарились шлунки,

Надіслати «подарунки»

І під грушею бійці

Поскидали всі штанці…

Там коза була місцева.

Бабина, чи дідусева,

Я не відаю того,

Та характер – огого!

Вгледіла москальські дупи

Та з розгону їм як влупить!!!

Ті схопилися щодуху,

Лиш руді лишили смуги.

Так злякались бідолашки,

Що втекли…в свої ж розтяжки.

Хоч піхота то була,

Розлетілась вздовж села.

І «двохсоті», і «трьохсоті»…

Мало хто лишився з роти.

А та кізонька віднині –

Всенародна героїня!

 

МАВПИ

Бог, як в Біблії писалось,

Небо й землю сотворив,

Із рослини, риб і птаство,

Із усіх-усіх тварин.

Мавпам повелів голитись,

Одягатись, будувать,

Сіять хліб. Людьми зробитись!

Та й пішов відпочивать.

Відпочив. На землю глянув –

Скрізь білесенькі хатки.

Ходять люди гарно вбрані,

Гарні ниви і садки.

Де не гляне – всі в роботі,

Ще й співають поміж справ.

Раптом в лісі на болоті

Вгледів гурт ледачих мавп.

Ні житла, ні одежини,

Тільки воші й реп’яхи.

Ходять, чухаючи спини,

По болоту вздовж ріки.

– Що за мавпи безтолкові?

Не почули ви, чи що?

– Ми на ентой вашей мове

И не поняли ничё.

 

КРЕЙСЕРУ «МОСКВА»

Уже під товщею води

Матроси скрушно жалкували.

– Та краще б ми пішли туди,

Куди спочатку нас послали.