ЗВЕРНЕННЯ ДО СПІВГРОМАДЯН І КРАЯН СВІТУ
З НАГОДИ РІЧНИЦІ ПОЧАТКУ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
Дорогі побратими і посестри цілої планети! День за днем, тиждень за тижнем збігає дванадцятий місяць найкривавішої в історії ХХІ ст. війни путінської Росії проти України. Розв’язуючи її, Росія декларувала прагнення за 2-3 дні змести українство з лиця Землі. Проте планований ворогом бліц-кріг та захоплення української столиці були знищені в зародку. Київ не здався і не здасться.
Час зрозуміти: ворожий намір демілітаризувати нас не просто зазнав краху – він став першою перемогою, здобутою завдяки єдності українського народу, його Збройних сил та створеної народом територіальної самооборони. Що більше: крах ворожих намірів є точкою відліку, починаючи від якої звільнення Київської, Чернігівської та Сумської областей, подальші перемоги ЗСУ на Харківському, Херсонському, Донецькому та інших напрямках радикально змінили контекст сучасної геополітики.
Доводиться пояснювати: докорінні зміни картини світу відбуваються завдяки утвердженню властивого українству світобачення. Спільними зусиллями українства і наших симпатиків у теперішньому світі маємо доводити, що поєднуючи загальнолюдські надбання природознавчих і суспільних наук, українські інтелектуали свого часу вказали світовому співтовариству справжнє джерело (субстанцію) суспільного прогресу. Понад 140 років тому наш учений і громадський діяч д-р С.Подолинський першим довів, що “це додаткова енергія Сонця, яку людство використовує для свого прогресу”, а не результат експлуатації пролетарів, котрі мусять об’єднатися і дощенту зруйнувати старий світ, аби вибудувати новий.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Завдяки власним мислителям українство донині утримує першість у побудові наукової картини світу, котра змальовує світ у вигляді дерев, які дають людству як поживні, так і отруйні плоди пізнання. Домінування життєствердних та/чи смертоносних знань є визначальним для подальшої долі земної цивілізації. Україна володіє більшістю гілок, які формують крону першого дерева і це спонукає нас іменувати життєствердне знання питомо українським та вважати його надбанням людства, призначеним для порятунку власних і загальнолюдських нащадків.
Ще на початку війни Україна зруйнувала ворожі наміри знищення нашої держави і розвіяла славу “другої армії світу”. Тож чи стаття “Что Россия должна сделать с Украиной”, оприлюднена російським агентством «РИА Новости» невдовзі після початку війни, чи недавнє відкриття Путіним пам’ятників найкривавішому у світовій історії радянському диктатору та його посіпакам засвідчують: мислення Росії залишається смертоносним. Неупереджений аналіз засвідчує: нині мусить зазнати краху і вороже прагнення стерти з карти світу Україну.
Осягаючи сутність наших перемог, маємо “вжитися думкою у категорію субстанції». Саме від неї український інтелектуал і правозахисник Микола Руденко радив починати пізнання. Він вважав, що це – духоматерія, симбіоз духовного і матеріального. Тож за Руденком одухотворення матерії стає передумовою матеріалізації духу. Нині ця єдність свідчить, якою упродовж дванадцяти місяців війни має бути наша відсіч спроб ворога знищити Україну як державу та українців як етнос.
Про цей духовний вимір, як основу цивілізаційного процесу, наголосив світовий інтелектуал Володимир Вернадський. У розпалі Другої світової війни мислитель і натураліст підкреслював: “Могутність людини пов’язана не з матерією, а з її мозком, з її розумом, і спрямованою цим розумом працею». Нині, в епоху ноосфери, покликаної ставати рятівною для людства, на передній план виходить духовно-інтелектуальна складова існування людства: якраз вона є передумовою остаточної української перемоги.
Всупереч екзистенційному мисленню, яким би мали оперувати інтелектуали Заходу, вони не вирізняються суголосністю в оцінках війни Росії проти України. Наприкінці квітня 2022 року 28 німецьких інтелектуалів та митців зі сторінок журналу “Emma” звернулися з відкритим листом до канцлера Шольца. Автори звернення закликали керівника уряду утриматись від постачання зброї в Україну через ризик поширення війни на весь континент і перетворення її на третю світову. У відповідь тижневик “Die Zeit” опублікував листа 58 інтелектуалів та митців, які закликали канцлера продовжувати підтримувати Україну військовою технікою, щоб не допустити перемоги Росії.
Своєрідним підведенням підсумків дискусії, що зафіксувала розрив думок німецьких інтелектуалів, мала стати стаття «Krieg und Empörung» (“Війна і обурення”), з якою у кінці квітня 2022 року в газеті “Süddeutsche Zeitung” виступив 92-річний Юрген Габермас. Активно наполягаючи на перемовинах сторін, інтелектуал висловив думку про те, що Росія не повинна у нинішній війні перемогти, а Україна не має програти.
Можна було б і не займатися розбором його позицій, якби філософ не належав до патріархів серед публічних інтелектуалів Заходу та найвідоміших подвижників комунікативної філософії, а особливо – якби на сторінках тієї ж “Süddeutsche Zeitung” 14 лютого ц.р. він не оприлюднив нову статтю «Ein Plädoyer für Verhandlungen» («Заклик до перемовин»), в якій не тільки розвиває тему, порушену навесні минулого року, а продовжує закликати Європу до ігнорування позиції України.
Розбираючи виступи філософа, маємо з’ясувати: чим же обурений Ю.Габермас? Здається, його обурює не так війна, що мало б випливати із назви першої статті, скільки позиція сторін конфлікту. Логічним вважаємо і те, що його, як гуманіста, мала б обурювати путінська Росія, адже саме вона розпочала агресію проти України і визнана спонсором тероризму. Проте філософ дуже своєрідно реагує на цю найкривавішу у ХХІ столітті війну.
Позірно дотримуючись принципів «модальності німецької політики, заснованої насамперед на діалозі та підтримці миру», він звертається до сумнівної риторики, цитує висловлювання представника свого покоління, ідеолога «нового німецького кіно» Александра Клюґе про те, ніби «єдине, чому можна навчитися на війні, – це укладення миру». З якою метою?! Як з’ясовується, лише для того, аби апелювати ні до кого іншого, крім Путіна: адже якраз той, «як і раніше займає місце із правом вето у Раді Безпеки ООН і може загрожувати своїм супротивникам ядерною зброєю. Із ним нам ще доведеться домовитися про закінчення війни чи в крайньому разі про припинення вогню».
Його не влаштовує й позиція України, котра, на переконання Ю.Габермаса, «без коливань обертає політичні прорахунки та помилкові кроки попередніх німецьких урядів на моральний шантаж». Німецького філософа обурює й сам Захід. Причому також у дуже своєрідний спосіб. Навесні 2022 року Ю.Габермаса обурила «боротьба думок про характер та обсяг військової допомоги Україні». Для подолання невирішеності, яку він змалював як дилему, що спонукає Захід до уникнення подвійного зла – «поразки України чи ескалації обмеженого конфлікту у третю світову війну», філософ не запропонував нічого відмінного від …примирення з Росією. «Путіна не слід заганяти в кут, – застеріг старий німецький філософ, – адже тоді він буде здатен на все». За цими словами європейського інтелектуала насправді ховається запопадливе потурання злочинцю, здатному «проявити переваги Росії перед НАТО, котра уникає прямого втягування у конфлікт через апокаліптичні масштаби потенційної світової війни».
Нині Ю.Габермас виходить з черговим демаршем (він є лейтмотивом його цьогорічної статті), ніби Захід мав би ігнорувати Україну, аби діяти виключно в інтересах безпеки західного світу та його громадян. Особисто не визначившись із гуманістичним розв’язанням порушеної дилеми, він пропонує розпочати дискусію про те, у чому ж полягає різниця між поняттями «не програти» та «виграти». Підсумовуючи чергові заклики філософа до перемовин, можемо стверджувати: насправді він нічого не пропонує, а , по суті, закликає піти на злочинний компроміс з агресором, який загрожує Україні не тільки втратою території, а й знищенням її політичної суб’єктності.
Вважаємо доречним від імені громадських інституцій України висловити категоричне неприйняття позиції філософа і його однодумців та застерегти їх від потурання Росії, визнаної спонсоркою тероризму. Крім вже згаданих образ щодо «морального шантажу», ми обурені висловлюваннями цього інтелектуала на кшталт «бурхливого моралізаторського пориву українського керівництва, налаштованого на перемогу». Нарешті, справжнє обурення українства викликають твердження німецького філософа, несумісні з реальною геополітичною ситуацією. Ми б не вважали їх неприйнятними, якби вони не містили думок про те, ніби «після Бучі гасло «Путіна в Гаагу!» миттєво разлетілося на друзки». Це переконання, м’яко висловлюючись, не узгоджується з перебігом теперішньої війни, зокрема, із заявами згадуваних філософом заяв лідерів Німеччини та Франції, неодноразово зробленими як у 2022, так і в 2023 роках. Що більше: винесена на світовий розголос думка про Бучу та Гаагу обурює як нав’язуванням спроб “відбілити” Путіна, так і навіюваннями (через так звану “політику страху”) того, ніби «війну проти ядерної держави вже не можна «виграти» у звичному розумінні».
Наша увага приділена позиції Ю.Габермаса, аби показати неприпустимість меседжів, котрі дезорієнтують громадянські суспільства Заходу. Адже «ігнорування історично обумовлених розбіжностей у сприйнятті та інтерпретації війни, – як наголошує сам німецький інтелектуал, – спричиняє не тільки доленосні помилки у відносинах один з одним». Висловлювання німецького філософа й провокують такі “доленосні помилки”. Перебуваючи у середовищі глобальних економічних, соціальних, а особливо екологічних викликів, вельми загострених станом російсько-української війни, ми зобов’язані триматися життєствердного берега.
Шановне товариство, наше звернення зумовлене необхідністю невідкладно задіяти власний духовно-інтелектуальний потенціал і рішуче протиставити його намірам знищення української державності. Священослужителі й інтелектуали, науковці й освітяни, працівники культури і мистецтв, письменники і журналісти, пересічні громадяни повинні ставати ще активнішими рушіями змін, оцінювати розгортання теперішньої війни, осягаючи цивілізаційну значущість нашої перемоги для порятунку людства.
Найперша перемога України вказала на початок глобальних змін. Україна продовжує демонструвати світові досвід боротьби з новітніми проявами тоталітаризму, досвід протидії зазіханню ворога на всесвітнє панування. Дедалі виразніше окреслюються ознаки загальнолюдського розуміння необхідності докорінних трансформацій світового порядку, започаткованих боротьбою України з рашизмом. У зв’язку з цим засвідчуємо:
1.Як наголошено, Україна пропонує нову світоглядну платформу, в основі якої є життєствердне знання, спрямоване на гуманізацію цивілізаційного процесу.
2.Сучасна Україна опановує статус ключового суб’єкта творення новітньої світової історії. Наповненість сторінок цієї історії, які покликана вписати Україна, відповідає нашому національному світобаченню.
3.Завдяки власному цивілізаційному маркеру Україна ініціює розбудову принципово нового світоустрою. Пріоритетом його побудови є творення інституційного забезпечення, призначеного для опанування рятівного мислення і діяння, у взаємодії яких проявляється потужність майбутнього облаштування світу.
Усвідомлюючи важливість і відповідальність наших історичних завдань, належить вибудовувати стратегію адекватного сприйняття мілітарної допомоги, яку надають Україні наші союзники. Джевеліни і стінґери, гаймарси і петріоти, абрамси та леопарди, як і решта сучасних озброєнь, потребують доповнення гуманістичними акціями зарубіжних інтелектуалів, митців, працівників мас-медіа та громадськості країн-союзниць. Вони покликані долучати рятівне надбання, виплекане на противагу смертоносному знанню, а також активніше “тиснути” на парламенти й уряди своїх країн з метою спротиву російському тероризму, що стає дедалі небезпечнішою загрозою існуванню людства.
Існуючі способи приборкати зазіхання Росії на світове панування не спрацьовують. ООН та інші міжнародні організації, покликані протистояти тоталітаризму, не проявляють належної ініціативи у припиненні російсько-української війни, здатної перерости у світову. Набутий Україною досвід дає підстави закликати світ до повної відмови від ядерної зброї, пропонувати концепцію без’ядерної планети. У співпраці із зарубіжними колегами представники духовно-інтелектуальної, культурно-мистецької та мас-медійної сфер спільно з українською громадськістю здатні вийти на міжнародну арену з ініціативою ухвалення загальнолюдської Декларації прав націй і народів на рятівні знання і розгорнути активний світовий рух за право доступу кожного землянина до цих знань.
З метою утвердження, справді, сталого розвитку громадянське суспільство сучасної України спроможне ініціювати підготовку національної версії Спеціальної доповіді ООН з робочою назвою “Наша глобальна місія”. Світове українство має ініціювати проведення у Києві чергового Саміту зі сталого розвитку “Ріо 30+” і наполягати на його конструктивній та життєствердній основі.
Пропоновані ініціативи розглядаємо як поштовх до активізації одухотворення потенціалу, яким володіє українська нація. Ми переконані: загальнолюдське порозуміння можливе виключно на засадах рятівного знання! Помножуючи наші ініціативи на священну боротьбу українців за своє майбутнє, сподіваємось, що сучасне українство здатне отримати духовно-матеріальну потугу, спроможну забезпечити перемогу над ворогом і стати гарантією захищеності інтересів теперішніх і прийдешніх поколінь.
Микола Жулинський,
голова Товариства зв’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна – Світ»), директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, академік НАН України
Володимир Шевчук,
голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського
19 лютого 2023 року