Злочинні нащадки лиходійних московських ординських царів, імператорів та зловісних російських комуністичних секретарів-генсеків підступно розв’язали і ведуть геноцидно-терористичну війну, щоби знищити волелюбний український народ, навічно поневолити кожного з нас.
Тимчасом одеські депутати-малороси на чолі з головою міста Геннадієм Трухановим насолоджуються психологічними отруйними обіймами російської імператриці Катерини ІІ, пам’ятник якій досі бовваніє в українській перлині Чорного моря. На жаль, велика кількість одеських гумористів різних службових рангів й нині у зашморгу одвічної московської брехливої пропаганди, що, мовляв, південну Пальміру для українців у 1795 р. заснувала милосердна Катерина ІІ.
Насправді – це позолочена маніпуляція російських звироднілих колонізаторів. До Вашої уваги правдива історична довідка. Тут, де тепер Одеса-мама, ще у 1340 роках Велике князівство Литовське заклало фортецю Коцюбіїв. У різний час та у різних джерелах це поселення називали Кочубіїв, Качубіїв, Качубий, Качибей, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей. У XV столітті цією українською територією заволоділа Османська імперія і відтоді це поселення називалося Хаджибей.
Золотоординський улус, який від 1277 р. називався Московським князівством, а від 1721 року Російська імперія, жорстокими загарбницькими війнами розширював свої володіння. У 1789 р. російські війська завоювали Хаджибей. Уперше сучасна назва Одеси з’явилася у січні 1795 року.До цієї дати російські мутанти прив’язали ім’я загарбниці Катерини ІІ, нібито вона заклала у фундамент новобудови перший камінь і таким чином заснувала місто Одесу. Московська брехня на брехні сидить і московською брехнею поганяє.
Безперечно, Катерина ІІ, як і всі російські царі, імператори, завойовницькими методами розширювала кордони і зміцнювала російську ординську імперію, але не в інтересах українців. Надзвичайно важливо нагадати правдиві, незаперечні факти, про які мовиться в історичних дослідженнях, Вікіпедії. Задовго до окупації московітами південних українських земель на краю Хаджибея жили козаки, була Сотниківська Січ. Яскравим свідченням цього є найбільший козацький цвинтар. Він розташований на околиці Одеси, яка колись була селом Малий Куяльник. Найстаріший хрест на цвинтарі датується 1791 роком. Він поставлений на чотири роки раніше від так званого заснування Одеси.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Антиукраїнській підступності Катерина ІІ не було меж. Вона та її невгамовні блудники заставили козаків підписати документи, у яких зазначено, що вони не будуть воювати. Замість шабель козаки взяли в руки кайла та пили – стали будівничими Одеси. Козаки добували камінь, з якого творили південну перлину. Одеські катакомби – це справа рук мужніх козаків.
Виникає природнє запитання: «Чому в Одесі немає пам’ятника будівничим-козакам?!» За які такі великі заслуги перед українцями у 2007 відновили монумент, який називають «Пам’ятник засновникам Одеси», або «Пам’ятник Катерині і її коханцям». Невже нинішні міські очільники Одеси зовсім нічого не знають про зловорожу, знищувальну антиукраїнську діяльність Катерини ІІ?!
Уже відомі сотні наукових історичних праць, художніх творів, архівних документів, що саме Катерина ІІ у 1764 р. остаточно зруйнувала Гетьманщину, а для колоніального управління створила Малоросійську Колегію. У таємній інструкції генерал-прокуророві сенату князеві Вяземському Катерина ІІ писала: «когда же в Малороссии гетмана не будет, то должно стараться, чтоб век и имя гетманов изчезло, не токмо б персона какая была произведена в оное достоинство».
З антиукраїнського, зловісного веління Катерини ІІ 4 червня 1775 р. великий загін регулярних російських військ на чолі з генерал-поручником Петром Текелієм, який повертався з турецької війни, несподівано оточив Запоріжську Січ і вчинив повний розгром. Кошового Петра Калнишевського і його старшину заарештували і заслали на Соловки. Тут у «герметичній ізоляції», у нелюдських умовах судилося останньому кошовому Запоріжської Січі промучитись 27 років.
Після зруйнування Запоріжської Січі, поділу Гетьманщини на губернії у 1781 р., скасування у 1783 р. козацьких полків як військової формації, так і адміністративно-територіальної одиниці, було закрито досить розвинуті українські школи, що функціонували при полках. Цього ж 1783 р. Катерина ІІ запровадила навчання російською мовою у Київській Академії та українських колегіях, позбавила права українських селян вільно переміщатися, тобто вільні українські господарі стали кріпаками. З 1797 р. в Україні запроваджено на 25 років призов до царської армії. За чверть століття українські рекрути зазнавали нелюдської муштри, принижень, знущань, зросійщення. У війнах царської Росії українці гинули не за українські, а за московські імперські інтереси.
Катерина ІІ, як і Петро І, доклала максимум зусиль, щоб знайти та вивести до Москви з території колонізованої України всі історичні матеріали. Четрертого грудня 1783 р. за наказом Катерини ІІ була створена «Комиссия для составления записок о древней истории, преимущественно Росии» під керівництвом графа А. Шувалова. Дійсним керівником комісії впродовж десяти років була сама Катерина ІІ. Підсумком діяльності комісії став безпрецедентний історичний злочин: всі оригінали літописів зникли, а замість них почали з’являтися так звані «летописны своды», в яких було все, крім історичної правди.
Катерина ІІ вважала, що треба викоренити з українців «развратное мнение, по коему представляют себя народом от здешнего (тобто, російського – В. Л.) совсем отличным». Саме за царювання Катерини ІІ було висунуто ідею «национального единства» українського і російського народів. Чи не цією отрутою просякнута свідомість депутатів Одеської міської ради та голови міста Генадія Труханова, які досі у психологічних обіймах Катерини ІІ, яка після Петра І, що «розпинав нашу Україну», «доконала вдову сиротину».
Можливо так звані слуги народу Володимира Зеленського у Верховній Раді України позитивно вплинуть на нинішніх одеських депутатів-блудників та Генадія Труханова і допоможуть їм якнайшвидше вирватися з отруйних обіймів московської маніпулятивної пропаганди та прибрати пам’ятник Катерині ІІ і відправлять його у розвінчувальний заповідник російських зловісних ідолів царської та комуністичної злочинної епохи.
Василь Лизанчук,
доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка