“Українська літературна газета”, ч. 1 (345), січень 2023
І все ж таки спочатку було Слово. Навіть зараз, коли наші міста й села накриває чорний дим від рашистських ракет і снарядів, українське слово, незламний дух нації надихають наших воїнів на перемогу, приносять їм розраду й надію. Тому й набуває особливого значення діяльність бастіонів нашої культури. Серед них – Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка.
Минулого року, напередодні рашистської навали, побачила світ книга «Остап Вишня. Невеселе життя», видана видавництвом «Фоліо» в рамках «великого наукового проєкту». Це, по суті, енциклопедія життя й творчого шляху великого гумориста й українського патріота Остапа Вишні. Вона включає в себе документальну біохроніку, твори письменника, його листування, спогади і свідчення сучасників та друзів. Автор-упорядник текстів та вступної статті, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще у 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу і зібрав матеріали, які вперше друкуються в повному обсязі. Варто уявити, як у ті радянські часи довелось здобувати досліднику ці неперехідні свідчення епохи. Тридцять років знадобилося Сергію Гальченку, щоб ця «невесела енциклопедія» побачила світ.
У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із табірного щоденника Остапа Вишні та його листи з таборів. Це своєрідні шедеври українського «чорного гумору», який пізніше ми знаходимо у стильовому малюнку визначних європейських письменників, перш за все спадає на думку творчість Курта Воннегута.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Знаю, як Сергій Гальченко наїздив до Харкова, зокрема до Літературного музею, у пошуках документів і артефактів, пов’язаних з життям і творчістю Остапа Вишні. Ми з Анатолієм Перервою були свідками його невтомних пошуків. До речі, зовсім недавно побачив світ «Фронтовий Кобзар» з ілюстраціями харківського художника Сергія Пущенка, який героїчно загинув навесні під Васильковом як боєць тероборони. А впорядкував цей «Кобзар» відомий харківський літературознавець і критик Валерій Дяченко, він теж покинув цей світ через важку хворобу. Йому багато й плідно допомагав саме Сергій Гальченко, оскільки його літературознавча практика мала неоціненне значення.
Цей плідний стиль літературознавчого дослідження Сергій Гальченко повною мірою продемонстрував у створенні книги про життя й творчість Остапа Вишні. У своїй передмові до книги літературознавець наводить дуже цікавий і промовистий епізод із табірної епопеї Остапа Вишні, коли він створював «табірний літопис» «5 лет борьбы за недра тайги и тундры». Ось витяг з цього табірного рукопису: «Хлюпала собі вода і сама того в своїй солоній гіркоті не знала, що скоро візьмуть її більшовики «в роботу», змусять її служити звільненому від рабських капіталістичних ланцюгів людству, і прославлена вона, гірко-солона, буде в просторах і часах, прославляючи в свою чергу і радянську наукову думку, і казкові успіхи соціалістичного будівництва країни Рад.
Дослідження показало високу радіоактивність води, причому радію у ній виявилось значно більше, ніж у всіх відомих до цього часу в всьому світі радіоактивних водах».
Чи не вчуваються у цих рядках, до яких, без сумніву, був причетний Остап Вишня, нищівна гумористично-гротескова інтонація «Бойні №5» Курта Воннегута чи утопічних ескапад Оруелла? Ця антитеза про «хлюпаючу радянську воду», яка потім виявляється смертельно радіоактивною, просто приголомшує. Навіть у тих нелюдських умовах українська душа народного гумориста сміялась крізь гоголівські сльози.
Сергій Гальченко згадує також про жертовний подвиг дружини письменника Варвари Олексіївни Губенко-Маслюченко. Наприкінці 1935 року вона продала рояль та інші речі, щоб вирушити до чоловіка на далеку Північ, і в серпні сім’я об’єдналась за колючим дротом у селищі Кедровий Шар над Печорою. Це були люблячі серця, відкриті людям. Про дружбу з Остапом Вишнею, про творче побратимство поділився у своїх спогадах, які наводить у книзі про Остапа Вишню Сергій Гальченко, український актор із «сузір’я Курбаса» Йосип Гірняк: «Що таке дружба? Які ж обов’язки накладає справжнє побратимство? Це ж не формальне, ні до чого не зобов’язуюче відношення між людьми, які силою обставин або за взаємним тяготінням співживуть, співтворять і спільно несуть тягар тяжкого ярма. Це глибока, кров’ю облита любов людини до людини. Проте, дружба у двадцятому столітті, в добі тоталітарного насильства і безправ’я, дружба під пануванням російського більшовизму приречена на нелюдське випробування».
На жаль, вже у двадцять першому столітті ми теж приречені на такі випробування і причина їх – все той же російський більшовизм, який нині нап’яв на себе машкару «руского міра». Але живе слово Остапа Вишні, його життєвий і творчий шлях, так вдало огранений Сергієм Гальченком, дає нам надію на перемогу світла Слова.
І в цьому плідно допомагає відоме в Україні видавництво «Фоліо», яке, окрім книги про Остапа Вишню, видало ще дві книги невтомного дослідника Сергія Гальченка: «Павло Тичина. За всіх скажу, за всіх переболію…» та синтетичне дослідження про життя й творчість Григорія Косинки «Григорій Косинка. Повна збірка творів, документи і спогади». Ці книги Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України і видавництва «Фоліо» – вагомий внесок у підмурівок нашої духовності.
м. Харків
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/