Вагомим додатком до сучасного прочитання поетичних творів слід вважати співану поезію або покладення її композиторами на музику і презентації вокальних творів чи вокальних циклів, адже, зазначимо, що далеко не кожен поетичний текст піддається такому творчому опрацюванню.
Григорій Сковорода з дитинства був причетний до музики й співу. Ще тоді він вправно грав на сопілці, та, володіючи від природи бездоганною музичною пам’яттю й музичним слухом, мав ще й унікальний голос співака. В дитинстві йому пощастило співати не тільки в Чорнуській церкві, а й у Курінській Красногірській пустині. Це захоплення його не покидало впродовж усього життя.
Потрапивши до Києво-Могилянської Академії, він, звісно, не покидав займатися співом і музикою, а, удосконалюючись, фахово опанував гру на інших музичних інструментах. Завдяки такому природженому талантові юний Григорій на відборі в Глухові, дев’ятнадцятирічним, потрапляє солістом до царської придворної музичної капели в Петербурзі.
Як чудовий поет свого часу із композиторським підходом до цієї справи, він поклав на музику низку власних віршів і виконував їх. Його вокальний доробок мав неабияку популярність. Пісні в авторському виконанні із зацікавленням слухали тодішні його численні прихильники. Відомо, що деякі з пісень Григорія Сковороди включили до своїх творів Іван Котляревський та інші письменники, а також взяли до свого репертуару кобзарі, лірники.
Музикою поет-філософ займався у вільний час, створивши духовні концерти, музику до літургій, та до деяких псалмів. Що цікаво, його мелодії пронизані простою гармонією. Крім духовних творів, Григорій Савович залишив і світські пісні на власні вірші. Майстерно володів скрипкою, бандурою, грав на сопілці, флейті та інших музичних інструментах, що, звичайно, допомагало йому в створенні мелодій пісень.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Не є винятком і той факт, що наші сучасники не лише популяризують твори Г. С. Сковороди у концертних програмах, а й композитори нині омузичують присвячені великому філософові поетичні твори відомих майстрів слова, інші пишуть музику на вірші класика – це Петро Приступов, Тетяна Лобода, Микола Береговий.
Більше двадцяти років я знайомий з відомим українським письменником, одеситом Дмитром Шуптою, людиною великого інтелекту, громадським і культурним діячем, фахівцем-лікарем, козаком, викладачем, краянином Г. С. Сковороди … Знайомлячись з його новими творами (а мене, в першу чергу, як композитора цікавили пісенні тексти), відкривав нові грані непересічного таланту митця. Я не міг відірватися від поем про героїв-підводників Олександра Маринеска та Семена Коваленка, історичних поем “Карма гетьмана”, “Конотоп” про героїв національно-визвольної боротьби “Івана та Юрія Лип”, “Колимських дівчаток” та інших. Різні теми, різні герої, різні події. Дмитро Романович уміє поринати в ті часи, про які пише, щоб правдиво відобразити своїх героїв, їхні думки, вчинки, торкаючись складних, героїчних і трагічних подій.
Якось до моїх рук потрапила і вокальна поема “Осягнення” за однойменною поемою, покладеною на музику поетовим земляком-полтавцем Володимиром Стеценком. Це видання присвячене 275-річчю з дня народження Григорія Савовича Сковороди, видатного українського письменника-гуманіста, філософа, музиканта, просвітителя-педагога, богослова. Поема була в 1997 році надрукована видавництвом мистецького центру “ Собор” у місті Сумах.
Як відомого сковородинознавця, рідний край надихнув Дмитра Романовича на продовження дослідження життя і творчості свого земляка, адже автор увесь час прагне поєднати епоху великого Мандрівника із сьогоденням, книжну мову його творів з нинішнім співучим словом:
…Нічого в долі ти не брав.
Хай нам докорів не минути, –
Ми здобули дещицю прав
Тебе, козаче, пом’янути…… [1. ст.51]
За час праці над поемою авторові довелося опрацювати багато книжок, досліджень, нарисів, переглянути сотні аркушів архівних матеріалів, відвідати історичні місця та батьківщину поета-філософа.
Зацікавлення минулим свого народу, закладене в людині на генетичному рівні. Мабуть, не випадково відомий вислів “Той, хто забуває своє минуле, не має майбутнього” відкарбувався у пам’яті дослідника-сковородинознавця Дмитра Шупти і відчуваєься його велике бажання наблизити нас до Сковороди, а Сковороду до нас, сучасних. Тож поема «Осягнення» глибоко запала мені в душу й захопила настільки, що я не зміг не доповнити її і власним вокальним циклом, так би мовити позмагавшись з композитором-колегою В. Стеценком, і розширив, доповнивши унікальний твір «Осягнення», своїми новими вокальними творами, завдяки чому він, на подив, несподівано набув більшої повноти і довершеності, тобто музичної викінченості.
Вокальний цикл за однойменною поемою “Осягнення” поділений на чотири окремі розділи. Перший –“Спокуса волі”. До нього написано десять пісень. Вони – окремі ненав’язливо підводять до думки про сутність буття, про місце людини у житейському колобігові, вселяють віру в добро, справедливість та істинні вартощі. Вокальний цикл побудований так, що в його організації важливу роль відіграють читець і співак-вокаліст (в окремих піснях-дует). На мою думку, творчий тандем поета та двох композиторів (кожен має власний почерк), надає написаним композиціям особливого звучання, що вирізняється злиттям різних почуттів і досвідів, які, безсумнівно, доповнюють одне одного. Твір структурований відповідно до відображення основних подій у житті героя та дозволяє об’єктивно і неупереджено зобразити постать Григорія Савовича в умовах далекого минулого і поєднати його зі сучасністю, щоб не загубити свою національну, європейську самість.
Цікавість до Сковороди у різний час була різною, по-своєму своєрідно забарвленою. Письменники, історики, художники розповідали зворушливі історії про життя українського Велета Духа, чим створювали його привабливий образ. А скільки легенд, переказів, спогадів, листів залишили його сучасники, друзі, учні. Вони сьогодні для нас, митців, є невичерпними джерелами в образному пізнанні та осмисленні часу й постаті Сковороди.
До самої смерті Григорій Сковорода жив мандрівним життям. Ось влучний портрет Сковороди:
“ … В полотняній свиті та босоніж
Торбу і бриля мудрець зніма.
Тихо на вечірньому осонні.
А на серці спокою нема…” [1. ст.35]
Де б не мандрував Григорій Савович, не зміг він знайти країни, в якій би всі люди жили щасливо, були багатими, вільними. Його не задовольняло суспільство, в якому панує кріпосний гніт, національна, соціальна і духовна неволя. Людина лише тоді принесе найбільше користі людям, суспільству, запевняв він, коли повністю розкриє свої можливості за покликанням у власному природному званні і стані:
“ … У світі не знайти мені притулку
Ні в полі, ні у лузі, ні в гаю,
Ні в місті, в гомінливому провулку –
Я скрізь, немов над прірвою стою…”
[2. cт. 158-159]
Приємною подією в нашій спільній з поетом Д. Шуптою творчій співпраці стало видання збірника “Осягнення” (Чернівці: «Букрек», 2020), котрий складається з восьми частин, сім з яких – поетичні цикли, а восьма – «Вокальні цикли». Показово, що провідною темою і в поезії, і в музиці цього видання є духовне життя людини-філософа, розмисли Сковороди:
“ …Всевишній Боже милосердний,
Ти в мене завше у душі,
А у моїм гарячім серці –
Чуття, що в’ються, як вужі…
…Молюсь, о Господи, до Тебе
В своїй душі – не на виду,
Щоб не носило бурі небо
На цвіт в Божественнім Саду…” [2.ст.136-137 ]
Пісні композиторів Петра Лойтри і Володимира Стеценка розраховані на професійне «вокальне» виконання. В той же час доступне і аматорам. Можливо не надто вишукані й музично піднесені, але кожен з них властивими їм засобами музичної мови, виразності, мислення, імітування суто звукових моментів намагався розкрити людські почуття. Тут і мрія про перебудову світу і людської свідомості, пошуки своєї манери висловлення, нових гармонічних засобів, які відповідали б змісту творів. Пісням Володимира Стеценка притаманна куплетно-варіаційна структура, що буквально відтворює строфіку літературного тексту. Це все видно за нотним записом та музичним супроводом.
Цікаво, що автор для супроводу використовує музичні інструменти: фортепіано, гітару.(Пісні “Заспів”, 1. ст.3-6., “Спокуса волі”, 1. ст..8-9., “Мармур ночі”, [ 1.ст. 13-14. ] ) .
В той же час є кілька пісень, які складніші для виконання написані для двох, триголосного виконання. В них композитор використовує інтонаційно-смислові повороти, передовсім пов’язані з поетичним текстом Д.Шупти. В піснях при виконанні відчувається ладова стійкість партій другого голосу, мелодія яких побудована на опорних звуках ладу і спирається на тоніку. Вона то відходить від неї на стійкі і нестійкі ступені то знову повертається до тоніки. Важливо, що в триголосних творах, де насамперед лежить принцип поліфонічного багатоголосся, де кожен голос має свою вокальну лінію, при виконанні поєднуючись, утворює якісно цілісну структуру музичного твору, що і виражає його єдиний зміст у єдиній формі.[ Пісні “Нектар свободи”, 1.ст.26-27, “Даруй нам Боже”, 1.ст.53-55].
Деякі пісні написані композиторами в стилі українських пісенно-билинних розповідей, є й романси, а ще є пісні, в яких відтворено мужні, палкі почутття людини, її героїчні поривання. В піснях композитора П.Лойтри відчувається більша контрастність між розділами, бо він намагається втілити більш динамічний зміст. Це дає можливість гостріше провести тематичний матеріал.
Фрази лаконічні з перервами, характер мелодій інколи декламаційний. В порівнянні з іншими творами його мелодія має пісенну структуру, рельєфну лінію, що завершується твердою тонікою. [Пісня “Затихли з вітами билини”, 2.ст.130-131].
Мою творчу увагу привабив мотив “Мандрівної долі”, який відтворює в нашій уяві знову шляхи подорожей Г. С. Сковороди. Взявши до рук костура, він вирушив у дорогу. І куди б його не водило житєйське море, в нього було велике бажання відкрити своєму народові істину, правду життя і його суть. Він отримує можливість побувати в Угорщині, Словаччині, Австрії, Італії… Відвідуючи їх, напевне, спілкувався і з вченими людьми, слухав, можливо, лекції когось із знаменитих професорів або й сам читав за нагоди, пізнавав різні філософські вчення, придивлявся, як живуть люди інших країн. Цікавою версією Дмитра Шупти є припущення про те, що, мандруючи Україною, Сковорода відвідував історичні місця, в тому числі, напевне, і Кам’яну Могилу:
“…Неспішно від села і до села
У лузі, у переліску, чи в полі
Так, як його дорога повела,
Ішов Сковорода на поклик долі…”[2. ст.53 ]
Така думка ще не підтверджена науково, але вона спонукує до пошуків.
Український філософ був одним з найкращих мислителів того часу, доби Просвітництва. Сам, патріот, і мріяв про те, щоб прищеплювати і виховувати в народові священне почуття любові до Батьківщини. Дмитро Шупта пише також про Григорія Сковороду і Тараса Шевченка як про пророків української нації, які проповідували високі морально-етичні вартості, звеличували наш дух, вселяли сподівання в можливість подолання історичних помилок предків і залишили нам у спадок цілюще життєдайне джерело, з якого черпатимуть енергію українці майбутніх поколінь [Пісня “Пророки України” 2.ст.114].
“Національно-визвольне піднесення сприяло зростанню творчого потенціалу різних верств населення України. Саме в ХІХ столітті набули визнання письменники, композитори, науковці, художники. А сприяли формуванню української національної культури саме Г.С.Сковорода, І.П.Котляревський, Т.Г. Шевченко. Найважливішу роль у цьому процесі відіграла українська літературна мова” [5. ст.23].
“…Нам люба неба синя оболока
Й не боїмося ми грози гримас.
Нового ми очікуєм пророка –
Чекаєм ясновидця повсякчас.
Ми чесні починаємо загінки
І оремо лани на гаразди…
Окрім Франка і Лесі Українки,
Окрім Шевченка і Сковороди
Нема пророка”.
[2.ст.115 ]
У вокальному циклі “Шлях істини“ звучать десять пісень, кожна з яких присвячена певному епізодові з життя героя. Їх об’єднує музична канва, яка зіткана з інтонаційних ліній і кожен мотив сприймається як окремий образ.
Емоційний колорит кожного пісенного тексту це підібране співзвучне музично-мальовниче оформлення. Природна стихія, грім, гроза, дощ, обледеніння сприймається, як своєрідне філософсько-елегійне оповідання. Музика цього циклу висвітлює глибинно-символічний зміст. Природа, що переживає драму, і головний герой – мандрівник Григорій Сковорода, який в неї потрапив – ось образно-смислова метафора циклу “Шлях істини”.
Людина з одного боку, сприймається як космічна стихія. Тут осмислюється її життєве призначення й місце. Так, філософ мандрує Україною, він вкотре осмислює сутність людського буття, трагічну долю людського життя на тлі невмирущості Вічності. [Пісня “Сповідь” 2.ст.108].
А ще розкривається страждання самотньої людської Душі. Яка вимушена залишити батьківську домівку, рідні свої Харсіки, Переяслав:
“…То я – між дюн, то – раптом на льоду.
Як викинутий рідною землею.
Скрізь – безліч перепон, а я – іду,
Іду й іду за мрією своєю…” [2. ст.109 ]
Закінчується музична частина збірника вокальним циклом «Осягнення», що є знаковим фактом, адже так називається і поема Дмитра Шупти, видана 1993 року, і вокальний цикл В. Стеценка, створений на її основі 1997 року, і, врешті-решт, презентоване мною видання 2020 року. Отже, цілком можна стверджувати, що шлях Осягнення Сковороди Дмитром Шуптою триває. Не менш важливим є і те, що йому вдалося долучити до цього шляху і колег композиторів-побратимів.
У своїй науковій монографії дослідниця О. Сьомочкіна: “…зараховує Д.Шупту до поетів, які “руйнували” закордонні дива, аби збагатити рідне українське’’ [ 4. ст.247]. Можна також погодитися з В. Іванисенком, який зазначив, що у творчості поета Шупти “важко вказати на якісь персональні впливи чи переспіви – його вчителем є вся наша література і пісенна традиція народу” [4. ст 247 ].
Насамкінець хочу зазначити, що 2022 року не тільки Україна, але і ввесь світ відзначили 300-ліття з дня народження Григорія Сковороди, геній якого полягає, зокрема, і в тому, що, будучи митцем своєї доби, він і досі є сучасним не тільки своїми ідеями, але і духом їхнього втілення як у слові, так і у музиці.
м. Мала Виска
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Стеценко Володимиир. Осягнення. Вокальний цикл. – Суми: Собор, 1997. – ст.35, 51.
- Шупта Дмитро, Лойтра Петро, Стеценко Володимир.
Осягнення. Поезії та вокальні твори. –Чернівці: Букрек, 2020. –ст.27,53, 109, 136-137, 158-159.
- Шупта Дмитро. Осягнення. Поема. – Яготин: Титул, 1993. –
- Одеська хвиля – 3.Документи, твори, спогади в’язнів сумління.
(упорядники) Отченашенко П, Різників О. – Одеса: Друк, 2008. ст.247.
- Культура і побут населення України. (упорядники) Наулко В.І..
Артюх Л.Ф. – Київ: Либідь, 1993. –ст. 23.
- Шупта Дмитро. Птахи попелу. Рубаї. – м.Пирятин: Дніпро, 1998.
- Вісник Таврійської фундації. 16 випуск. –Херсон: 2019.ст.136, 225.
- Вісник Таврійської фундації. 17 випуск. –Херсон: 2020.ст.159, 170,206.
- Переяславські Сковородинівські студії. О.Різник. Сад Божественних пісень Г.Сковороди в музичній інтерпретації Петра Приступова – Переяслав: випуск 7. 2021.- ст..305-319.
- Тільнов Володимир. Петро Лойтра став співавтором книги про Г.Сковороду – м.Мала Виска: газета Маловисківські вісті №41, 27.05.2020. ст.3.
- Дзюба Сергій. Нескінченний шлях осягнення- Київ: Українська літературна газета, №11 (277), 05.06.2020р.