***
Вітер говорить над степами,
Сонце Донбасу над териконом.
Є ті, хто зараз з нами й не з нами,
Ті, для кого схід став домом.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Доки триватиме злива зі сталі,
Літо спекотне входить в легені.
Ніхто не знає, що буде далі,
Кожен вірить своїй легенді.
Війна залишає запах і дотик,
Сходжу з перону, місто інакше.
Схід – це залежність, наче наркотик,
Чи це на гірше, чи це на краще.
Тут все інакше, є друг і ворог,
Ворон чорний кружляє у небі.
Навічно залишений спалений порох,
Завжди підставлять плече при потребі.
Рятує молитва, малюнок і віра,
Напис дитячий, іконка святого.
На вервиці читаю Богородице Діво,
Нас розділяє вагон і сто метрів.
І скільки позицій, між ними дорога,
Їдеш, вітаєш, говориш і далі.
Кава в Давінчі, наче ніч чорна,
Небо у зорях, земля у металі.
16.02.2020
м. Тернопіль