“Українська літературна газета”, ч. 25-26 (343-344), 23 грудня 2022
Братня Польща підтримує нашу країну у війні проти російських убивць. Підтримують український народ і польські митці. Серед них – Рената Бліхаж, письменниця та художниця, член Спілки польських письменників, авторка поетичних книжок «Листівка з казки» (1997, друге видання 2018), «Колекціонерка» (2006), «Чорний ореол» (2009), «Одіяльце з білого мармуру» (2011), «Чаклунка у спальні» (2015), «189 двійок» (2019) та есеїстичної збірки «Вірші читаю по-своєму» (2021). Пропонуємо увазі читачів вірші Ренати Бліхаж із її нового поетичного циклу.
ПЕРЕДНІВОК
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Сніг ще не розтанув. Ворог
натискає щодня з новою силою.
Давить землю залізними гусеницями,
сталевими таранами, броньованою махиною.
Перетворює дороги на рови багна.
Чути зітхання землі, яка не розуміє,
звідки це сум’яття, цей натиск.
Зазвичай сніг
тане тут поволі, без примусу –
у відповідному часі й у відповідному темпі всякає
у ґрунт, зволожує, розробляє, уможливлює ріст
трав, дозволяє доступитися до полів,
щоб їх засіяти – запустити землю майбутнім зерном,
борошном, хлібом. Але ворог не чекає на слушний час,
натискає щодня з новою силою.
Давить землю залізними гусеницями,
сталевими таранами, броньованою махиною.
Перетворює життя на криваві рови.
ПОДВІР’Я
Малий хлопець утирає сльози
тильним боком долоні: – Згорів мій дім.
Але каже, що має тисячу кубиків lego,
з яких можна збудувати абсолютно все.
– Ну то збудуй собі дім.
– Гаразд, – погоджується хлопець, –
але я мушу трохи зачекати –
як тільки мій тато повернеться з війни,
а мама зі сховища у підвалі не вийде.
РУЇНИ
Найгірше, коли ніч поволі накидає
хустку темряви на місто.
Життя за інерцією
летить в нікуди, тобто у напрямку життєвому.
І хоча щораз тихіше стає довкруж,
світ час від часу зітхає на повні груди –
і після раптового спазму
знову западає тиша.
Інколи оживе та зненацька
вибухне згасле
вогнище, прозвучить серед завалів осічка,
на п’ятому поверсі осунеться балкон, який
тримався з останніх сил, обірветься
стеля, аби з гуркотом
в ореолі чорного пилу
поєднатися з підлогою першого поверху.
Тиша, яка настає по тому,
означає смерть.
З польської переклав Олександр Клименко
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/