“Українська літературна газета”, ч. 25-26 (343-344), 23 грудня 2022
1
Даремно похвали чекає час:
Не вмію навіть Небу догоджати
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
(пенати вмерли на порозі хати,
війна спалила мій іконостас)!..
Людей, як батько, бачу без прикрас,
Ну а лакейству не навчила мати.
Даремно похвали чекає час:
Не вмію навіть Небу догоджати!..
В колгоспній стайні перший мій Пегас,
Та я не смів від ясел відв’язати…
Останнього у бій взяли солдати,
Бо добрий Бог забув чомусь про нас…
Даремно похвали чекає час!..
27 липня 2022 року
2
Світ Божий сумістив до наших днів
Жорстоку суть війни із добротою:
Сльозину зронить він над сиротою,
Та кине в бій хлоп’ят і пацанів!..
Сусідський фюрер в злобі знавіснів,
Народ зробивши дикою ордою:
Світ Божий сумістив до наших днів
Жорстоку суть війни із добротою!..
Нам берегти грядуще для синів
І землю цю, що стала вже святою,
Тому любов замінимо ми мстою,
Якщо любов і праведний наш гнів
Світ Божий сумістив до кращих днів!..
5 серпня 2022 року
3
На перший погляд, речі несумісні
Комусь з’єднати в голову прийшло:
Пшеничний лан в огні – велике зло,
Та більші нього – замисли зловісні!..
«Путі Господні смертному незвісні», –
Повчань таких від кого не було!..
На перший погляд, речі несумісні
Комусь з’єднати в голову прийшло!..
Тому не спиться нам в години пізні
Й душа холоне, як пусте дупло:
Руйнують «Гради» батьківське село,
Хоча вогні в степу й дощі залізні,
На перший погляд, речі несумісні!..
5 серпня 2022 року.
4
Вік 21-й, спалений вогнем,
Нам Богом визнаний, як та границя,
Де пересохне у життя криниця
Або заб’є небаченим ключем…
Я – син Землі. Все більше з кожним днем
Й мене карає Господа десниця:
Вік 21-й, спалений вогнем,
Нам Богом визнаний, як та границя,
Де жде нас ангел з піднятим мечем,
Той меч – гартована у крові криця!..
Що ми безбожники – не таємниця,
Замінить нам омріяний Едем
Вік 21-й, спалений вогнем!..
5 серпня 2022 року
5
Хто вирішив, що він – намісник Бога,
Навік втрачає той чуття вини,
Що в когось додалося сивини,
Що в серці кожного завжди тривога!..
Сусідом хресна вибрана дорога,
Освітлена загравами війни:
Хто вирішив, що він – намісник Бога,
Навік втрачає той чуття вини…
Світ оглядає з бункера-чертога,
Забувши клятви, наче давні сни:
Стає лиш той слугою Сатани,
Хто втомиться від ролі демагога
І вирішить, що він – намісник Бога!
10 серпня 2022 року
6
Молити смерть немає в мене прав:
Вона-бо в Бога – краща помічниця!..
Але моя – це краля білолиця,
Яку на той світ недруг в мене брав.
Живу в тривозі: у вогні заграв
Моя душа горить, як Фенікс-птиця…
Молити смерть немає в мене прав:
Вона-бо в Бога – краща помічниця!..
Книжки на плечі я, мов хрест, завдав –
І хай веде Всевишнього десниця!..
Коли ж почнеться в смерті косовиця,
«Піду на ви», як конунг Святослав:
Молити смерть немає в мене прав!
14 серпня 2022 року
7
Ще усміх на вустах, хоч в горлі – плач:
Сізіф зриває кров’яні мозолі!..
Коли й чому став пасинком у долі,
Робіт даремних першовідкривач?..
А Бог-суддя ведеться як глядач:
Йому не дано відчувати болі!..
Ще усміх на вустах, хоч в горлі – плач:
Сізіф зриває кров’яні мозолі!..
На бій поета не зове сурмач:
В народній битві я не маю ролі,
Поезія ж – на рані дрібка солі!
Вік, як Сізіф, звикаю до невдач:
Ще усміх на вустах, хоч в горлі – плач!..
18 серпня 2022 року
8
Коли Господь підказує поету,
Читач не розуміє віршів суть
І відкладає книжку «на майбуть»,
А там, дивись, її поглине Лета…
Як муедзин волає з мінарета,
Зна правовірний, що в мечеті ждуть!..
Коли ж Господь підказує поету,
Читач не розуміє віршів суть!..
Ділюся сокровенним «по секрету»,
Бо до глибин душі шукаю путь,
Та думка розтікається, мов ртуть…
Допомагає чи плете тенета
Господь, коли підказує поету?..
19 серпня 2022 року
9
Зостались пам’ять і душа в степах:
Вчорашній день не можу пригадати!..
Десь за роками – на порозі мати:
Вона в сльозах – і я чомусь в сльозах!..
Чебрець в міській квартирі знов запах,
А з ним – якісь незвичні аромати.
Зостались пам’ять і душа в степах:
Вчорашній день не можу пригадати!..
Нічого не боявсь, а от діймає страх –
Виття сирен замінює набати
І смерть мою беруть собі солдати!..
Над полем бою я лечу в думках:
Зостались пам’ять і душа в степах!..
27 серпня 2022 року
10
Не співчуття й хвали чекаю я –
Де той, який зуміє зрозуміти?..
Якщо в Небес відсутні вже ліміти,
Хай недруг обплює моє ім’я!..
Невизнання – як вічна печія,
Яка росте в душі, мов сталагміти.
Не співчуття й хвали чекаю я –
Де той, який зуміє зрозуміти?..
Не грав я роль поета-горлая,
А бив, як міг, неправди моноліти
І помилявсь, як завше неофіти…
Хоч істина у кожного своя,
Не співчуття й хвали чекаю я!..
27 серпня 2022 року
11
На фронт, на фронт!.. А на пероні люди…
Біля вагонів ми співаєм «Чумака».
Володимир Сосюра
Коли на фронт, мовчать оркестри й люди,
Лиш у вагоні – передзвін гітар.
На жаль, загинув у бою кобзар,
Тож нині не пісні стискають груди:
В Європі десь жирують страхопуди,
Шліфують «адідасами» бульвар!..
Коли на фронт, мовчать оркестри й люди,
Лиш у вагоні – передзвін гітар.
По той бік барикад завжди є юди
І вже нажився на війні лихвар –
За них воює турок-байрактар…
Є Божий суд!.. В людей – лиш пересуди,
Коли ж на фронт, мовчать і Бог, і люди!..
27 серпня 2022 року
12
Знайти б завітні для війни слова,
Хоч знаю – зустріч буде випадкова:
Інтуїтивно жду підступність слова,
Хоч майорить, немовби хоругва!..
Йде боротьба за волю і права:
Вагоме слово – золота підкова!..
Знайти б завітні для війни слова,
Хоч знаю – зустріч буде випадкова!..
Але сьогодні з словом мирова,
Хоч досі не підписана умова,
Та істина була не словникова:
Не зможу без втручання Божества
Знайти завітні для війни слова!..
28 серпня 2022 року
13
Я подумки щодня у степ бреду:
Можливо, там війна не зможе стріти!..
Рука відсохне, як зірву я квіти –
Без мене принесли в мій степ біду!..
Грім трусить груші в батьківськім саду –
У лютому цей грім почав гриміти!..
Я подумки щодня у степ бреду:
Можливо, там війна не зможе стріти!..
На корогвах несучи ворожду,
В Почаїв йдуть в колоні московіти
(дасть Бог, у пеклі їм усім горіти!).
В душі сум’ять долаючи гряду,
Я подумки щодня у степ бреду…
29 серпня 2022 року
14
Вже світу я не бачу із вікна –
Все слухаю, як в серці стогнуть жорна.
Їм ніжно вторить ринва, як валторна,
Вона ніколи не бува сумна…
На перший погляд, ось чия вина –
Знов сипле дощ, немов прокляття чорне!..
Вже світу я не бачу із вікна –
Все слухаю, як в серці стогнуть жорна.
Та винна, вочевидь, таки війна –
Сирена зранку в саван душу горне,
Щоб вмерла в ній молитва благотворна…
В очах – зі сліз й дощинок пелена,
Бо світу вже не бачу із вікна…
31 серпня 2022 року.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/