Михайло Сидоржевський. «Радійте, коли їсте хліб і цінуйте своє життя!»

“Українська літературна газета”, ч. 25-26 (343-344), 23 грудня 2022

 

У столичному видавництві «Ліра-К» побачила світ антологія «Хроніки окупації і спротиву. Перші місяці війни».

У книзі – розповіді людей, які пережили страхіття перших, найважчих місяців війни і окупації. Це важкі і нещадні у своїй правді документи війни, документи страшного сатанинського злочину, здійсненого варварською росією проти України і українців. Документи героїчного спротиву першого, найважчого періоду війни, коли рашистські окупанти плюндрували нашу рідну землю, покриваючи її смертоносним вогнем і знищуючи все живе, а Україна, зціпивши зуби, вставала на смертний бій з лютим ворогом.

 

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

«Радійте, коли їсте хліб і цінуйте своє життя!». Ці слова належать одній із «героїнь» цієї книжки. Звичайній українській жінці, котрій, подібно до тисяч і тисяч наших співгромадян, випала доля пройти через пекло війна.

…Пройти – і заговорити висо­кими біб­лей­сь­ки­ми сло­ва­ми, яких у Книзі книг нема.

Адже в стані екзистенції людина спроможна робити дивні, вражаючі речі…

Перед 24-им лютим тривога в наших душах ставала щодень густішою, то посилюючись, то трохи відступаючи – залежно від новин, за якими ми невідступно стежили в інтернеті чи по телевізору, і які ловили, вірячи й водночас не вірячи… Невже таке можливо? – запитували себе і один одного. Наш розум відмовлявся сприймати війну. Це поза межами реальності, думали, мабуть, переважна більшість із нас – двадцять перше століття, центр Європи, і – війна, кров, вибухи, руїни, близькість смерті…

Однак реальність виявилась значно гіршою, ніж ми очікували.

…Тьма зі сходу прийшла тоді, коли почало розвиднятися.

То був ранок, який змінив наші життя назавжди.

І перші дні, тижні і місяці були найважчими.

Ніхто з нас, певно, не був готовий до подібних жорстоких випробувань. Ніхто не знав, як це – перебувати в екзистенційних обставинах…

У цій книзі зібрані різні тексти. Ці розповіді читаються на одному подиху. Реальні історії людей, які пережили страхіття перших, найважчих місяців війни і окупації. Тут розповіді людей, які пережили жах окупації і обстрілів, страхіття переходу через рашистсько-кадировські блок-пости… Розповіді про спротив загарбникам у перші місяці війни і перші перемоги над ворогом… Розповіді тих наших співгромадян, котрі вимушено опинилися на чужині, оскільки їхні домівки були спалені окупантами або ж вони зараз перебувають на окупованій території. Є художні письменницькі тексти, але більшість творів, вміщених у книзі – документальні, без художнього домислу розповіді. Розповіді біди людської, розповіді болю, страждань, розповіді страхів, тривог і незламності людського духу. Читаючи окремі рядки, важко стримати сльози…

«Ми змирилися з усім, навіть із власною смертю. Такий досвід може або сильно травмувати психіку, або глобально трансформувати її. І, в принципі, травма від трансформації відрізняється тільки результатом, а метод один. Тебе бере і скручує, переминає, розплющує і ліпить дещо нове, абсолютно несхоже на попереднє. І все залежить від того, який ти матеріал. Якщо гнучкий – то тебе просто переліпить на щось нове, хоча це і буде неприємно. Якщо ж психіка слабка і не має достатньо гнучкості, то цей досвід може скалічити. Зараз всім морально дуже важко, всіх нас переплавляє у нову форму. Хто переплавиться – стане набагато сильнішим» (Богдана Гайворонська).

Для чого нам цей досвід? Досвід війни?

Цей несподіваний досвід екзистенції – перебування між життям і смертю – скільки людей його пережили?

І навіщо він тим людям, котрі перейшли через цей жах?

І чому Господь вибрав саме нас? Щоб випробувати нашу любов до Нього? Покарати за гріхи смиренства перед сатаною?

Але ж ні. Українці впродовж чорних кривавих століть зуміли вберегти душу і серце, зуміли вистояти перед ординською пітьмою, зуміли… Господь знає і бачить, що для нас свобода і воля!..

…Хтось у ці дні вів записи, щоденники, хтось знайшов силу повернутися до пережитого вже після того, як опинився у безпеці. Знаю не одного колегу, який дуже тяжко пережив (і переживає) страшну реальність війни; «не пишеться» – чув не від одного із письменників. Це правда. Всі ми, – всі, хто залишився вдома чи хто змушений поневірятися по світах, нині живемо звістками з війни, ловимо будь-яку інформацію звідти і молимось за наших героїв-захисників, просимо у Бога дати їм могутньої, незламної сили, щоб перемогти нечисть, щоб нарешті остаточно – навіки – зламати хребта цьому ненажерливому кривавому монстру з глибин Азії, котрий століттями намагався нас підкорити і знищити, а тепер приречений на погибель.

…Як нам повернутися до життя, яким ми жили до 24 лютого?

Ні, ми туди вже не повернемося. Ніхто з нас, навіть ті, кого війна, як йому здається, не зачепила…

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/