“Українська літературна газета”, ч. 25-26 (343-344), 23 грудня 2022
МОЄ 69-те СПАНТЕЛИЧЕННЯ
Нещодавно вийшла друком книга видавництва “Книги-XXI” з цікавою назвою-питанням: “Чому 69”.
Коли я вперше побачила цю назву у якомусь інтернет-розсиланні в мене виникло дві емоції. Перша, це стійке відчуття дежавю “десь я таке вже бачила”. А друга говорила мені: «про що взагалі може бути ця книга?» Число 69 надто часто випливає в сучасній популярній культурі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Переходжу за посиланням і бачу фото книги.
“Он воно що!” – дизайн на 90% збігається з іншою, вже відомою мені книгою – “69 невдалих побачень” Андрія Мероника.
Втім, в кутику обкладинки спостерігається нетипова для цього автора відмітка – “18+”.
Для розуміння, все що я до цього читала в цього автора було про математику або війну. Вміст цих двох книг з числом 69 у назві донедавна був мені невідомим.
ПЕРША 69-ка
Першу книгу просто-так отримати мені не вдалось. Тобто, так, вона представлена на багатьох сайтах, але щоб купити – ні. Всі оператори чітко, коротко та зрозуміло повідомляли, що книга вже розпродана і новий тираж не передбачається.
Купила десь в інстаграмі.
«69 невдалих побачень» – невеличка, дуже приємна книжечка десь на 200 з лишнім сторінок, яка аж ніяк не розповідає про 69 невдалих побачень, як можна було б подумати на перший погляд.
Вся книга – доволі дотошний і структурований розбір процесу знайомства в мережі інтернет. Кожен розділ наповнений гумором, власними прикладами і доповнений вступною картинкою-карикатурою. Одразу кидається прагнення автора розкласти все і вся «на полички». Це проявляється в великій кількості списків: там де можна було б просто перелічити пункти через кому – ви побачите ненумерований список. Це ну дуже не характерно для художньої книги. Втім, як підказує Вікіпедія, автор – математик, тож все стає на свої місця. Ще одна помітна деталь – часті відсилки до особистого досвіду. Я знайшла геть мало розділів, у яких автор не звертався б до свого минулого, підкреслюючи ту чи іншу свою позицію, мовляв: «говорю не просто-так, а на досвіді». Як наслідок, всі ці приклади доповнюються висновками і підсумками, що перетворюють книгу на збірник невеликих життєвих теорем.
В цілком математичному стилі автор підіймає якесь болюче питання на кшталт: «На якому побаченні можна цілуватися?», потім висуває ряд гіпотез, переводить це через призму власного досвіду до якихось опорних точок і робить висновок. Теорему доведено!
І ось останні сторінки книги. Помічаю дуже цікаві рядки:
«Ну, і як забути людей, які мають безпосередній стосунок до цього творіння. Цих прекрасних 69 людей:
Юля, Настя, Іра, Аліна, Юля, Богдана, Анна…»
Книга закінчується 69 жіночими іменами. Автор наче наштовхує нас на ідею, що всі описані в книзі події, сценки, ситуації отримані в ході спілкування з цими 69-ма людьми.
Запам’ятаємо цей момент!
ДРУГА 69-ка
Цю книгу я вже змогла купити доволі легко у одній із книгарень свого міста. Доволі товста, з фіолетовою оксамитовою обкладинкою і золотим тисненням, вона виглядала водночас і лаконічно і дуже привабливо.
Автор – Андрій М.
Ну, що тут думати, дизайн – однаковий, видавництво – однакове, ім’я автора – майже однакові.
Починаю читати і з кожним розділом щелепа моя відпадає дедалі нижче. Можна було б сказати, що це «50 відтінків сірого» по-українськи, але, боюсь, цей твір буде трохи жорсткіший.
Автор вітає нас словами:
«Ця книжка на всі 100 % художня вигадка. Будь-які збіги, авжеж, випадкові. Навіть якщо вам здається, що ви вже бачили чи чули щось схоже, то вам точно здається.
Тож іще раз:
Персонажі – вигадані.
Їхні риси – вигадані.
Ситуації – вигадані.
У цій книжці вигадано все. Геть усе.»
Та читача не обманеш: я чітко бачу той самий чіткий розподіл, прагнення структурувати речі, які взагалі не піддаються такому процесу, неймовірна кількість прикладів із «власного» досвіду ну і гумор. Його тут справді багато, не сміятися – не можливо. Навіть не знаю чого більше – приколів чи еротики.
Втім, є і відмінності.
Ця книга має 69 основних розділів, які містять картинку-ілюстрацію, яка доволі точно відповідає опису героїв у самому тексті. Кожен із розділів – історія про жінку. В багатьох випадках, автор навіть повідомляє нам їхні імена.
Гм, а що якщо…
12 розділ розповідає нам про героїню з іменем Іра. Біжу до книжкової полички, щоб глянути чи є таке ім’я у попередній книзі.
Отакої, є! Підраховую… 12!
А якщо глянути інший розділ? Може 25? В одній книзі тут Настя. А в іншій? – Так точно, теж Настя, теж 25!
Я перевірила ще кілька розділів, всюди все співпадало, щиро зраділа своєму відкриттю і заспокоїлася.
Оце так розслідування! Автор, ти попався!
Настасія Раковська, авторка книжкового блогу @bookworm_nastasia
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/