Мені не хочеться війни,
А тільки хочеться любові.
Війна — то виплід Сатани,
То — море сліз і ріки крові.
І люте горе для батьків,
Руйнація, будинки голі.
І смерті тисяч вояків,
І вільне місце на престолі.
Дивуєтесь? Казав Творець:
Врятує всіх Любові пісня.
Той зробить світові кінець,
Хто кнопку ядерну натисне.
І той опиниться на дні,
Хто не боїться Неба суду.
Бо переможців у війні
Жахній, сьогоднішній не буде.
Земля уся у ній згорить,
І темрява – як з підземелля –
Укриє всю її за мить,
І перетворить на пустелю.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
О Боже, дурнів схамени,
Любов’ю вбий страшну спокусу.
Прокляття демонам війни
Пошли, сильніше землетрусу!!!
17 лютого 7529 р. (Від Трипілля) (2022)
КАПУТІН
…Свою Україну любіть,
Любіть її во врем’я люте,
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Борітеся, поборете,
Вам Бог помагає,
За Вас правда, за Вас слава
І воля святая!
Тарас Шевченко
Не будьте боягузами, вкраїнці,
Не піддавайтесь голосу зневір.
Серця наповніть мужністю по вінця,
Боїться хай триклятий бузувір.
Не дайте отруїть себе отруті –
Це – пропаганда промосковських ЗМІ.
І сам ведмідь опиниться в ярмі,
І назвемо ми Путіна – КАПУТІН.
Лиш у собі збудити треба силу,
Лиш у собі здолати треба страх!
І ляжуть окупанти у могилу,
Бо зла імперію чекає крах!
Піднімуться знедолені народи –
Чечен, якут і чукча і бурят!
І разом з нами в битві за свободу
Боротиметься кожен з них, як брат!
І чесні росіяни, і євреї,
Й нескорені татари-кримчаки
Позбудуться лакейської лівреї
Однині і на вічнії віки!
Плече підставлять нам у час критичний
Америка, Європа і Кавказ.
І санкції Московії всебічні
Введуть. І зброю надішлють до нас.
Ковтне Китай Сибір неісходиму,
Японія Курили забере…
Лише борімось, наче одержимі,
Хай сила духу наша не умре!
І воїнів Свободи Божа доблесть
Зруйнує світ, де править сатана.
Й залишиться лише Московська область,
Від Риму як – Італія одна.
І кожен з нас тоді розвеселиться,
І пам`ятник Свободі возведуть…
Вкраїна, як духовності столиця
Усьому світу світлий вкаже путь!
3.05.7522 р. (Від Трипілля) (2014)
ТІНЬ ВІЙНИ
Очам не вірю: Київ у диму,
Спалахують будівлі і дерева…
І грізний гул по місту усьому,
І літака над садом – тінь сталева.
Чи скине бомби у наступну мить?
Апокаліпсису настала ера?
І чуть: асфальт розтерзаний двигтить –
Ідуть колони танків й БТРів*.
Все місто дотліває у вогні,
І лава із вулканового жерла
Ген розтікається удалині,
Вже вулиці десятками пожерла.
Боги, невже живу останній день
Й душа уже готується до висі,
Де звів лице сумне, немолоде
Із відсвітом кривавим древній Місяць.
І я моливсь між колихання віт
В диму пекельнім, думав, що востаннє,
За цей чарівний неповторний світ
І припинить благав це розтерзання.
Немов би Путін щупальця страшні
Сюди просунув і душив помалу…
Та це були лиш видива нічні!!!
За мить усе затихло і розтало!
І знову я моливсь, як уві сні,
У дум своїх тяжких тривожнім граді –
Щоб те, що лиш привиділось мені,
Не сталось у майбутньому насправді!
20.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)
*БТР – бронетранспортер, військова техніка.
ВКРАЇНСЬКІ ДІТИ
Вкраїнські діти, Ваші смерті
Рвуть душу. Кляті москалі,
Бездушні нелюди, зітерти
Я б Вас хотів з лиця землі.
О наше героїчне військо,
Удар по них вогнем жахним,
Щоб мучився упир кремлівський,
Розверзлось пекло все під ним.
Щоб він волав нелюдським криком,
І смерті вимолить не міг.
А Сатана в шаленстві дикім
Тортур завдав йому страшних.
І щоб здихав отак повільно
Днів стільки, скільки йде війна.
А Україна вільна, сильна
Знов зацвіла, як та весна!!!
11 березня 7529 р. (Від Трипілля) (2022)
“СПЕЦОПЕРАЦІЯ” ПУЙЛА
Стоять будівлі, вщент розбиті –
Без газу і води й тепла.
Летять “цукерки” нашим дітям –
Ракети дядечка Пуйла.
Кривавий слід за небокраєм
На пекло рай перетворив.
Вервечки біженців безкраї –
Жінок, дітей, людей старих.
Воронки у красивім гаю,
Тріщать пожежі навкруги…
То “у солдатиків” так грає
Народ “наш братній, дорогий”.
Найбільша в світі ця держава —
Землі їй мало, просто жах! —
Усе воює безугаву,
Аж доки трісне вся по швах!
У цю страшну, лиху годину
Роздерло землю нашу зло.
Її загарбать в домовину*
Узяти хоче “брат” Пуйло.
Його солдатам вбить дитину –
Раз плюнуть, “дружнє” дать тепло.
А там, де військо їх зустріне —
Здаються пачками в полон.
Броньовані машини, танки
І літаки розбиті геть
Москальські, то — безперестанку
Вкраїнці шлють забродам смерть.
Трублять Москви пропагандони —
Спецоперація іде!
Летить брехня через кордони,
Але не вірять їй ніде.
Війну страшну супроти волі
Веде імперія рабів.
Козацька сила в чистім полі
В запеклій з нею — боротьбі.
Світ весь обуривсь: Кари, кари —
Орді бездушній, москальні.
Шле “джавеліни”**, “байрактари”***
Для перемоги день при дні.
І наші воїни-герої —
Всі характерники вони —
Один варт сотні. Шлях ізгоїв
Чека державу Сатани!
18 березня 7529 р. (Від Трипілля) (2022).
*”Щоб загарбать і з собою взяти в домовину” — цитата вислову Тараса Шевченка з поеми “Сон”.
**Джавеліни — .американські переносні протитанкові ракетні комплекси FGM-148 Javelin, призначені для ураження бронетехніки, гелікоптерів та укріплень на землі.
***Байрактари” – турецькі безпілотники.
ВОЇНИ СВІТЛА
(пісня)
Ти пройди крізь вогонь і очистись,
Хай же страх твій у грудях скона.
Стисни зброю в руках променисто –
Йде на сході священна війна.
Світла воїне, глянь, за тобою –
Україна, як палець, одна.
Уставай до смертельного бою –
Йде на сході священна війна.
Ти для Путіна вирий могилу,
То в подобі людській – Сатана.
За тобою – і правда і сила,
Йде на сході священна війна.
Обіймімось, брати, в нашій міці –
Москалю – непоборна стіна.
Стане в гніві сильніша за крицю –
Йде на сході священна війна.
Кожен дужий, ненависть не стримуй,
Щоб нечистих – за межі прогнав.
Геть, собаки, з Донбасу і Криму –
Йде на сході священна війна.
Мамо, рідна, не плач, як загину.
Не хили у журбі голови.
Я іду воювать за Вкраїну,
Вір у краще і благослови.
Найдорожча, пресвітла кохана,
Огорни на прощання крильми.
Ще настане весна і світанок,
І з тобою обнімемось ми.
Йдем ординців вогнем випікати,
Хай забудуть дорогу сюди.
Кожен сильний, незборний, завзятий.
Вирушаймо. Перуне, веди.
22.01.7522 р. (Від Трипілля) (2015)
УПИРЕВІ ЛЮДСТВА
Вже сонце землю обняло,
І світ увесь весна цілує.
Один лиш збоченець Хуйло
Війну до себе кличе всує.
Чекає сівача земля,
Ярило пісню шле до гаю.
Москвин ракетами поля
Й двохсотими все засіває.
Розкриті вже тремтять вуста —
Кохання ніжністю говорить.
Упир на села і міста
Наслав руйнацію і горе.
Коли ж нап’єшся крові ти?
І знавіснілий од падлюцтва,
Від свеї луснеш глупоти –
Чиряк на тілі всього людства?!
28 березня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)
ГОСТИНЕЦЬ
Україна у Сибір
Пуці шле могилу.
Бо ракета – вір-не-вір –
Бункер завалила.
Виходу нема, все зжер,
Без повітря в раї.
Він повільно так тепер
Корчиться й здихає!
28 березня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)
ВІЙНА І КОХАННЯ
Боги мої, війна ця клята —
Продовжує жахливу гру.
Так хочеться любові свята,
Віддатись ласкам і добру…
І кожна зустріч — як остання —
Куди веде нас круговерть?
Я захлинаюсь від кохання,
Немов мене чекає смерть.
І кожен день: Ну як ти мила?
Немов по лезу йдем ножа —
Твій дім іще не розбомбила
Орда бездушна і чужа?!
Всевишньому — щодень благання
В сльозах ранкової пори:
Не забирай моє кохання,
Або… до себе забери!
І як ті нерви заспокою
У сплесках воїнів звитяг?
Випробування нам війною
Дано на силу почуття.
Впаде імперія пуйлата,
І знову в сяючий альков
Прийде до нас любові свято,
І створить новий світ ЛЮБОВ!
31 березня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)
КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА
Коли закінчиться війна,
Навколо щастя розіллється,
Замучене огорне серце
Любов’ю трепетна весна.
Коли закінчиться війна,
Душі пробудження настане,
І мук тяжких спадуть кайдани,
Зітхне з полегкістю вона.
Коли закінчиться війна,
Воскресне світ весь на руїнах,
Моя прекрасна Україна
Відродиться ясна, красна.
Коли закінчиться війна,
Сконає Путін-упиряка,
Розсіється російська мряка,
Імперія впаде жахна.
Коли закінчиться війна,
То пролунає у етері,
Що ти — розвалювач імперій,
Вкраїно, волі сторона!!!
10 березня 7529 р. (Від Трипілля) (2022)
КИЇВСЬКИЙ ПРИВИД
То не грім в небесах —
Гул війни сіє жах,
Посивіли над Києвом хмари.
В почорнілих снігах
Тишу ранку в полях
Розірвали ракетні удари.
Ні, то не зорепад —
За снарядом снаряд
Випускають трикляті рашисти.
Вже будинки горять,
І кривава зоря
Зайнялась на околицях міста.
Але що це? Ого!
Йде назустріч вогонь,
Полетіли палаючі стріли —
То війська ППО
Не упустять свого —
На підлеті ракети зустріли.
А над ними — літак,
Наче блискавка та —
Сотворив москалям бурю мстиву —
Сорок з лишком горять
Літаки в болотах —
Так воює над Києвом Привид.
Хоч збивали в лісах,
Знов літає цей птах,
Бо звитяги у нього є крила.
Наче куполу дах,
Видно дужий розмах* –
Над столицею небо закрили!
Воїв сила й могуть —
В чистій висі цвітуть
Веселковою ніжною грою.
Наче іскор салют
Вибуха там і тут —
Слава, слава навіки Герою!
*РозмАх — авторський наголос.
7 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)
УКРАЇНА РАНИ ГОЇТЬ
Тривожні дні і в лісі й на природі,
Чогось ліси так сторожко шумлять.
Немовби кажучи війні: Вже годі!
Наситилася кров’ю ця земля!
Мене лісник питає документи:
Чи я не сепар, чи не диверсант.
Я розумію ці складні моменти,
Як паспорт, відкриваю свій талант.
Вклоняючися сонячному дневі,
Що сяйво з прохолодою несе.
Життя благословляю у Яневі*,
Воно здається мирним геть усе!
Співає птаха в шумовинні вітру,
Південний Буг нуртує, жебонить,
У цій красі — задумливо-нехитрій,
Буття мойого тчеться світла нить.
І у стихії музики простої,
У течії просвітленого дня,
Я чую: Україна рани гоїть,
Чуму війни нелюдську зупиня!
* Янів — село на Вінниччині.
19 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)
ЛІКИ ВІД ВІЙНИ
(поема)
Я все думаю нощно і денно,
В Боже небо дивлюсь голубе —
Україно моя ти стражденна,
Ну за що розпинають тебе?!
Ну за що знов тобі — стільки горя? –
Очі виплакав я у журбі.
То — сусід бездуховний і хворий
Так озлоблено заздрить тобі.
За степи оці, сонцем залиті,
За чорнозем, і гори й ліси,
За жінок — найчарівніших в світі,
За творців геніальних краси?!!!
За козацтво, що рівних не знає,
Де в бою вартий сотні один.
За веселку квітучу над гаєм,
За моря, і річки, і сади?!
За Природу таку мальовничу,
Що дарує нам волю і дух,
І за працю твоїх будівничих,
За пісні, що так пестять наш слух!!!
ІІ
Мені снилось, що фосфор ядучий
В Запоріжжі труїв мої дні.
І лежав я розстріляний в Бучі,
І що руки зв’язали мені.
Гвалтувала сестер моїх вата*,
Убивала малих дитинчат…
Доки, доки це буде тривати???
Я у розпачі дикім кричав.
Хай закриють нам небо, і стелю
Зроблять з США і Європи специ… —
Вопіющого крик у пустелі —
Хай триває жахний геноцид!
Ці країни навалу не спинять,
Тільки зброю нам шлють і привіт.
Україна, немов Берегиня,
Закрива від Москви цілий світ.
Ворог лютий снарядами гупав,
Вів я в лавах морпіхів борню
За розтерзаний наш Маріуполь,
Породіллю виносив з вогню.
З ППО я витворював диво —
Гвинтокрил поховала трава —
Я, неначе той київський Привид,
Літаки і ракети збивав.
Жертви, жертви Ареєві Богу…
Вже наситилась кров’ю земля.
Може, меч Божий до Перемоги
Нам відкриє усе-таки шлях?!
ІІІ
Може, інші Боги… Сам Ярило —
Бог Любові на землю зійде?
Щоби квіти кохання укрили
На деревах гілля молоде?!
Може, воїн пригорне ще милу,
І забуде на мить про стрільбу?
Почуття нездоланного сила
Руйнівну цю зупинить добу?!
І до болю зворушливий клекіт
Зазвучить поміж хмар, поміж гір.
Обереги Вкраїни — лелеки
Подарують нам спокій і мир?
І на лоно вкраїнського раю
Благодать Божа зійде ізнов?
Від війни інших ліків не знаю —
Лиш любов, лиш любов, лиш ЛЮБОВ!!!
*Вата, ватники — так називають москалів.
24 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)
МАРШ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ
Гелікоптер піднявся, наче сокіл,
А поруч і розвідувальний дрон.
Уже наводять он гармати хлопці —
Більш не берем кацапів у полон.
Горить земля в рашистів під ногами,
Морська піхота вирушила в бій.
Співає вітер їм бадьорі гами
І сонце сяє в висі голубій.
ПРИСПІВ:
Засмаглі орли і орлиці,
Шугають, як блискавки, вниз.
Від жаху тремтить блідолиций
Москаль — гвалтівник-горлоріз.
На море глянь, ракетами ціляє
Десантний корабель наш орків знов.
Ворожий флот, його бандитські зграї –
Горять і пачками ідуть на дно.
І прапор наш — на острові Зміїнім,
І Кримський міст розбомблений димить.
Все буде, браття й сестри, Україна —
Херсон, Донбас і Крим одіб’єм ми.
ПРИСПІВ:
А Збройним силам нашим слава,
Хай живе вона у віках.
А Московитська зла держава
Нехай розсиплеться у прах!
20 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)
ПРОПОЗИЦІЯ ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ І ЗСУ
Ракетами ударте по Москві,
Хай розлетяться йобані куранти.
Стіну кремлівську — всю в людській крові –
Боєголовками ви протараньте.
Хай на шматки розіб’є мавзолей,
Де прах потворний упиря страшного…
До влади він привів поріддя зле,
Що Чорта все шанує, наче Бога.
Ударте так, щоб аж здригнулась твердь,
Хай москалі біжать, як навіжені.
Щоб всю Московію догнала смерть –
Косила злих, залишила блаженних.
Лиш лобне місце — Путіну лишіть,
Мєдвєдєва в’яжіть до Цар-гармати.
Як ЗСУ просратись вміють дати —
Дізнається мокшанський хай ведмідь.
Хай перед смертю накладе в штани,
Як те властиво орківській сволоті.
І все жахливе кодло Сатани
Навік потоне у гнилім болоті*.
*Москва — болотне місце.
8 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)
ДВІ КВІТКИ
Дитсадок був — Івасик Телесик —
Цегли битої купа між паль.
Чий то скімлить загублений песик,
А в очах квітне квітка — Печаль?
Що за крила в траві розпростерті? –
Бачиш оком розгубленим ти.
Нашим діткам – “солодкі цукерки”
Роздавали московські “брати”.
Шлють гостинці вони “превеселі” —
ТЕЦ розбомблені, вогники свіч…
Щоб у нас, як у них у оселях
Залягала полярна вже ніч.
Не прийде Дід Мороз більше з клунком
У життя ваше, дітки, легке.
А ведмідь бурий всим “подарунки”
Присилатиме — торби ракет.
О Боги, як же далі нам жити?
Кров і сльози, і пекло і жаль…
Над землею, над купами вбитих
Розростається квітка Печаль.
Але що це? Вогненним салютом
Шерсть ведмедя палає густа.
І тікає з Херсона він люто —
Дістає наших воїнів мста.
Відчуває потужну харизму,
Топить біль свій в кривавій ріці.
Бо навкруг чудеса героїзму
ЗСУ проявляють бійці.
Щоб минули тривожні ці миті,
І розвіялась темрява зла,
Бийтесь вої, як несамовиті,
Квітка Радість у нас щоб цвіла!
2 грудня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)