КРІЗЬ ПЕКЛО ДО ПЕРЕМОГИ
В моїй пустелі вже немає міражів,
А тільки дюни нерухомого терпіння.
Моє скалічене війною покоління
Крокує лезами загострених ножів.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На сміттєзвалищі спаплюжених надій,
Які на клаптики розірвані і стерті,
Ми живемо під пильним наглядом у смерті.
Німі від спалаху безжалісних подій.
І кожен тягне свою долю, наче хрест,
І кожна доля вже по-своєму розп’ята.
Але душа – така смілива та завзята
Шукає стежку на скелястий Еверест.
І кров’ю власною, пролитою в боях,
В новому томі на розгорнутій сторінці
Ми знов напишемо, що всі ми – українці,
Які продовжують крізь пекло власний шлях!
ЗИМОВА КАЗКА
У неземну, казкову заметіль,
Коли ліси заховані і скуті.
Секунда завмирає, і, по суті,
Всю душу продуває звідусіль.
Крізь час і простір, сон і небуття
Знайдеться те, що зможе відігріти,
І вогник в хуртовині запалити.
З нової ноти ти почнеш життя.
Мороз беззвучно візьме у полон,
Але його погрози не лякають,
Коли думки з середини плекають,
І серце з кимось б’ється в унісон.
Ілюзії бурульками з дахів.
Нова дорога крізь заметів стіни,
Але приймаєш ти життєві зміни,
Бо в дар у тебе крила від птахів.
РІЗДВО НАБЛИЖАЄТЬСЯ!
Кришталевою красою замилуюся.
В білизну безкраю щиро закохаюся.
Про холодний вітер мало я турбуюся –
У природу зачаровано вдивляюся.
Кожна мить стає магічно-загадковою –
Сном зимовим всі дерева заколишені,
Вкрите місто атмосферою казковою.
Заслухаюся вражаючою тишею!
Сніг вкриває землю хмарками кудлатими.
Ожеледиця, мов дзеркало виблискує.
Скоро Щедрик залунає поміж хатами –
Зірка зійде над Спасителя колискою!