“Українська літературна газета”, ч. 23 (341), 25 листопада 2022
Коли вибухає війна, люди, звичайно, кажуть: «Ну це не може тривати довго, адже це дурня». І дійсно, війна – це насправді дурня, що, між іншим, не заважає їй тривати довго.
Альбер КАМЮ
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Які жінки несли до нас вогонь!
Ніколи їх забути не дано,
Там зелено завмерла оболонь,
Туман на річкою. Далекий сон,
Що неймовірно знову зводить нас,
Багаття на нічнім пастівнику,
І возом їде сивий дядько Час,
Й везе свою поклажу нелегку.
Вже вечір, справні коні пристають,
А дядько сипле зорі з рукава.
І нас жінки давно додому ждуть,
В росі нічній скупалася трава.
Вони давно уже не молоді,
Погіркло їх кохання молоде…
А як удвох ми мріяли тоді
Найщасливіші від усіх людей!
Багато їх посіяв дядько Час,
Стежок багато пролягло у світ.
А хто ж помріє і згада про нас,
І хто заплаче тихо нам услід?..
29.05.22
* * *
Старість, звичайно, не рай,
Чую Веделя «не покидай мене
Не покидай…»
І хоч хтось кличе мене: літай!
Не долечу туди, де рай.
І хоч смійся, хоч ридма ридай,
Одні спогади про втрачений май.
А як глянеш на сплюндрований край,
То хоч серце з грудей виймай.
Може, згадаєш, то хоч привітай,
Я ще живий, так і знай.
4.05.22
* * *
У вересні яблуня зацвіла,
Поряд з яблуками запізнілий квіт.
Заспішила вона як могла…
Пізній квіт – божевільний квіт.
4.09.22
* * *
Я мчав дельфіном товщею води.
Долав безмежність до розриву серця.
Немов видіння крізь туман сльози
Виднілися осягнення озерця.
Вони зникали, множились, цвіли,
А я не міг збагнути перетворень.
Чи збутися-не збутися могли…
Де крона у цім дереві і корінь.
Ніхто нікому не лишив ключа,
Бо в світі все не замкнено, відкрито.
Усе відкрито у твоїх очах,
А більш нема нічого в білім світі.
4.09.22
* * *
У дзеркалі дитинства ти один,
А що там далі дзеркало не каже.
Дзеркальне відображення людин,
Як те весняне зіткнення крижин,
На споді амальгами чорна сажа.
Зимова скам’янілосте крижин,
Видіння снігу в блиску діамантів.
І відображення у дзеркалі дрижить,
Нема людини – і йому не жить,
На споді амальгами чорне дрантя.
7.09.22
* * *
Приходь. Підемо понад річкою,
Вода оскліла, на заході холодний вогонь.
На душі наче миші скребуться під піччю,
Я відпливаю останнім човном з життя мого.
Приходь. Знімай піджачок сіренький,
Не ховай винуваті очі, краще заспівай.
На стрісі горобці про своє цвенькають,
Ми з тобою згадаємо про втрачений рай.
На високій ноті зірветься голос,
Чарки наповнимо через край.
Так на світі порожньо й голо…
Ти прийшов усе-таки: заспівай!
8.09.22
* * *
Ті бухають, ті стріляють,
Ті книжки якісь читають.
Все повзе по тій спіралі,
Де ми суть життя пізнали.
Та дрижить, тріщить спіраль,
Вже її непевна сталь.
На Хайгетськім кладовищі
Маркс розвіяв бородищу,
Мат його і діамат
Розстріляв чужий солдат.
Кому вгору, кому вниз –
Весь спіральний комунізм.
21.08.22
* * *
Суче самотність сиву нить,
Пересипає дурень просо.
Якщо забудеш – не болить,
А як згадаєш… Скоро осінь
У цих розтерзаних краях,
Де я неждано притулився,
Де обрій порохом пропах,
А ліс на річку похилився.
Тут тіні картами таро,
І плахи заходу криваві.
Тут я поставив на «зеро»,
Тут душу я свою зоставив.
28.08.22
* * *
Марино, море нагадає,
На даму чирву погадає.
І я побачу – випадає
Любов, якої вже немає.
І тільки музика осіння,
І серця золоте тремтіння
Крізь зеленаве жабуриння
До миті віщого цвітіння.
29.08.22
* * *
Крізь сміх, де очі терновіють.
Коли жага збиває клин…
А тут – воєнна веремія,
І ти одна, і я – один.
І щось в душі незнане тліє,
Згорнувшись у тугий клубок.
І народитися не сміє…
Торішній лист. Під ним росток.
29.08.22
* * *
Свічка горить,
Нікого не чекаю.
Мойрами тчеться мить,
Нитка в огні зникає.
Все, що минуло –
Вибухи, дим,
Душа сполоханою
Голубкою літає.
Свічка горить –
Електрики немає.
А хтось думав
Двадцять перше століття
В електричних вогнях
Закипає.
Отак воно буває…
Голубка полетіла,
Немає.
13.09.22
* * *
Все повертається – війни, зневіра,
І світове тирлування юрби.
Чутно з безодні видихи звіра,
Десь недосяжні завмерли боги.
Все вже, здається, немає спартанців,
Кублиться в попелі зайшлий байстрюк.
Рейки давно заржавіли на станції,
Мариться рейкам коліс перестук.
Десь даленіє дівчатко на обрії
З того, забутого зовсім, життя.
Там умирають перші хоробрі
Їх покриває незганьблений стяг.
15.09.22
* * *
Потаємна душа Росії
Та її особлива стать…
Від Антихриста ти месія,
І пекельна твоя благодать.
Твої руки липкі від крові,
А в розкосих очах содом.
Народилася не з любові,
А під хижим ординським орлом.
На позірну велич Голіята.
Вже пращу приготував Давид.
А за ним – і ти оглянься, кате!
Там за Україну цілий світ.
16.09.22
ПЕРЕЛОГИ
Пам’яті Олександра Кононенка
Ви хотіли нас підірвати,
Відірвать од святої землі.
Байстрюки і Батия внучата
Ви від нехристів у Кремлі.
Ваші міни підступні й підлі
Убивають і після вас.
Чоловік співучий і світлий,
Він на виклик їхав не раз.
Із червоним хрестом машина,
Наче Бога чекали її.
Підірвала рашистська міна,
Стрепенулись рідні краї.
Але душу не відірвати,
Он летить вона до своїх.
Там стоїть українська хата
На своїх перелогах святих.
2.10.22
МАНДРІВНИК
Миколі Серзі
Якщо у вас в серці нудьга,
Її вам розвіє Микола Серга.
…У запорожця у вусі серга,
Він відчайдушно іде на врага.
Він – мандрівник, в ньому вольності дух,
Зайд і падлюк не сприймає на нюх.
Він не знайшов на планеті, на свій
Орків, що власний поширюють гній.
А як вернувся сюди, в Україну,
Орки ножа застромили у спину.
…мама Одеса і Коля Серга
Є в вас до волі нестримна жага.
Тож приїзди в Балаклію до нас,
Нам вже давно познайомитись час.
15.10.22
* * *
Чого мовчиш, чого ти хочеш,
Навіщо в душу ти заліз?
І нащо кров, як воду точиш
У громі чортових заліз?
Я б пересилив, переплакав,
Якби не твій отруйний шип.
Вночі на місяць вив собака,
І страх чужий мене душив.
І тільки ранок гарячковий
У коси вишням залітав.
І спокушав їх на обнову,
І в коси стрічку заплітав.
15.10.22
м. Балаклія
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/