“Українська літературна газета”, ч. 23 (341), 25 листопада 2022
ЛИСТОПАД І ЛЮБОВ
Я не втомлююсь слухати довгі осінні дощі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Кожна крапля дзвінка і солона. І пахне тобою.
Це не дивно, бо тільки любов залишилась душі.
Все погане відквітло, чужою зійшло ворожбою.
Мандрівний листопад повертається в наші краї
і останні мінори скидає з дубової крони.
Листопад і любов ти вкладаєш в долоні мої
і ламаєш між Часом та Вічністю темні кордони.
А дощі тягнуть ніч за собою, мов той корабель.
У дзеркальних калюжах ховається хмара кудлата.
І нестерпна журба викликає мене на дуель,
але я вже не хочу із нею змагатися, тато…
Я тебе відпускаю, кленовий листок золотий!
Ні образи, ні болю мені не лишилось у спадок.
Тільки згадка про те, що мій батько завжди молодий.
Більше жодних затьмарених чорною тугою згадок.
Доторкнися прозорістю рук до моєї щоки.
Коли важко, я вірші пишу, щоб не впасти у смуту.
І вкладаю в блакитні конверти чорнильні рядки.
І мелодію осені десь випадково почуту.
ПОВЕРНЕННЯ ДО ЖИТТЯ
В безодні чорних драм і сірих пальт
сопілка смут завмерла, щоб почути,
як падають каштани на асфальт –
осінніх див магічні атрибути.
І хтось до цього часу кам’яний,
хтось вбитий божевільною журбою
зачумлено шепоче: я живий…
І знов життя готується до бою.
Бо смерть спливла, минулого нема.
Світлина у альбомі потьмяніла.
А темних сил-загарбників юрма
до всього в цьому світі збайдужіла.
В них часу не лишилося і сил.
У їхні сиві голови сп’яніння
зайшло й червоним кольором чорнил
закреслило надію на спасіння.
Недобрий світ затоплено ущерть!
Не прісною водою і не кров’ю…
Тепер для них п’янкою буде смерть.
Для тих, хто так боїться цих відверть.
Хто прокляв нас своєю нелюбов’ю.
БЛЮЗ ОСІННЬОГО ВІТРУ
Я б воліла писати лише про любов!
Хай би листя пожухле кружляло довкола!
Але осінь тужливих думок і розмов
наче птаха, яка не любила ніколи…
Ти чия, моя пташко? Який той закон
за яким самота бубонить мої рими?
Шклиться аркуш, бо все це не схоже на сон.
Це щось інше, страшніше, тому що незриме.
Кажеш, хтось на ненависть і злість захворів?
Серед люду земного є справжні дракони?!
Я щаслива від ще ненаписаних слів –
тих, які распанахають чорні прокльони!
Хуртовина гнетючої тиші мине,
бо згроить многолика ота порожнеча,
що жадала пожерти тебе і мене,
як туман поглинає загублені речі!
Щезне лихо. Безвиході темне крило.
Відповзе небезпека – опастиста баба.
І, нарешті, страшних таємниць джерело
з непроглядної темряви визирне радо.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/