***
Це сонце холодніше льоду,
Як серце, що уже не любить.
Що в тім вогні не знали броду –
Ми звинувачуємо лютий…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Неначе думка обважніла
Під снігом, під торішнім гілка.
А хтось казав, що світ цей білий
Не доживе до понеділка.
***
вийшли із Маріуполя,
а Маріуполь із них не вийшов…
вижила Буча,
а в Бучі не вижили…
їхали в Запоріжжя,
а з’їхали з глузду…
сууука!!! війна безглузда…
***
А було ж, неначе вчора:
Він, вона, дитя чорняве
Виноград до себе горне…
Виноград від горя в’яне.
Виноград від горя чорний.
Винограду зимно, зимно.
З кимось розлучили вчора.
– З ким? – питаю. – З ними, з ними…
Наче обступили тіні…
І повзе клубком до горла
Переляк із вікон синій –
Небуття володар чорний.
***
весна з льоху вийде
село проснеться в окупації
акацій
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ЩОДЕННИК
в мене померли собаки,
бабуся Галя та улюблене місто
я з Маріуполя, мені вісім
в мене рана на спині, здерта шкіра
у Віки гарні батьки, і очі звісно
сестрі п’ятнадцять
мамі тридцять вісім
в неї дірка в нозі, видерте м’ясо
вона потребує перев‘язок
в мене помер дідусь
бабуся пішла по воду
але повернулася
слава Богу
я веду щоденник
мені скоро дев’ять
я малюю війну
фломастером
чорним
м. Пологи, Запорізька область