“Українська літературна газета”, ч. 19 (337), 30 вересня 2022
Роман Теодозії Зарівни «Мовчання цезію» має, на мою думку, дві визначальні риси, які спроможні забезпечити йому увагу як професійних критиків, так і широкого кола читачів, а то й загалом викликати суспільний резонанс. По-перше, це ім’я авторки, яке асоціюється з добротною прозою, відтак породжує довірливе ставлення до авторитетної письменницької постаті. По-друге, тема твору, що розгортається в чорнобильській зоні. Біль Чорнобиля, що тяжіє над Україною, переходить у свідомість нових поколінь, відлунює у культурі, став психологічною травмою, якої навряд чи можна позбутися, але її треба проговорити, проговорена травма притупляє біль, для літератури ж стає репрезентацією індивідуального і колективного досвіду.
Чорнобильська трагедія незримо присутня в романі Зарівни, адже саме вона спричинила спосіб життя головної героїні – 90-річної Харити. Жінка, з усього видно, повернулася свого часу до рідної домівки і живе там самітньо, одна на все село. Чорнобиль, таким чином, стає приводом, щоб порушити цілу низку проблем екзистенційного плану (самітність, старіння, крихкість людського життя), по-філософськи символічного (час і позачасся, реальність і амбівалентність пізнання), врешті й торкнутися суспільних вартостей. Повернення Харити – це вільний вибір людиною своєї життєвої дороги – прикінцевої й тому нелегкої у фізіологічному, психологічному, побутовому плані. Адже цей вибір означає свідоме приречення на абсолютно відособлений спосіб життя, несумісний з поняттями реальної дійсності, з мінімальними благами цивілізації, але, з іншого боку, демонструє, як це видно з контексту роману, неможливість людського існування поза рідним простором, відчуття вкоріненості в нього, що породжує згоду із собою, зі своєю натурою, викликає потребу піклуватися навколишнім рослинним світом і навіть розуміти світ тварин (яскравим прикладом є образ самотнього вовка, що інколи вночі підходить до Харитиної хати і виє, а жінка по голосу звіра чує його настрій). У виборі Харити міститься й глибший сенс: є це прояв патріотизму, особливого, не типового, не декларованого голосними фразами, а доведеного вчинками, продиктованими любов’ю до рідної землі.
Руйнівна катастрофа не зруйнувала високої духовності української людини. Виживаючи фізіологічно серед нелюдських умов, Харита водночас має по-особливому насичене життя: спостереження, спогади, асоціації, розмірковування тощо виявляють його багатий внутрішній зміст. Рубіж між життям до чорнобильської аварії й після неї затирається, перед читачем постає цілісна натура героїні, що творить неповторну історію людського життя. Теодозія Зарівна делікатно проникає у внутрішній світ героїні і немов звідти, із середини її душі висвітлює нам унікальну постать. Письменниця надзвичайно майстерно будує свою оповідь, регулюючи наближення до героїні, навіть зжитість із нею, проявляючи суголосність з її думками, але також і витримуючи відстань. Завдяки різним оптикам бачення, роман постає не як однолінійна за своїм змістом оповідь, а як високохудожній твір, в основу якого покладено достовірний людський документ.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Щоб придбати книгу, слід написати на електронну адресу видавництва: duh-i-litera@ukr.net
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/