Микола Сядристий (1 вересня 1937) — український майстер мікромініатюри. Майстер спорту СРСР, абсолютний чемпіон України з підводного спорту. Заслужений майстер народної творчості України, Народний художник України (2004).
Член Національної спілки журналістів України.
Народився 1 вересня 1937 року у селі Колісниківка Куп’янського району Харківської області в селянській родині.
Навчався в Харківському художньому училищі.
У 1960 році закінчив Харківський сільськогосподарський інститут імені Василя Васильовича Докучаєва.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
З 1960 по 1967 рік працював агрономом у Закарпатській обласній контрольно-насіннєвій лабораторії, а з 1967 по 1974 рік — інженером в Інституті синтетичних надтвердих матеріалів Держплану УРСР.
У 1978 році став абсолютним чемпіоном України з підводного спорту.
Про свої вміння плавця говорить таке: «У юності я вивчав йогу, затримую дихання у воді упродовж понад 6 хвилин. Це смертельна доза: після цього у пересічної людини відмирає частина мозку».
Також досліджує історію тоталітарних режимів: фашизму, комунізму, нацизму. Документально підтверджена виставка про комуністичний терор у двадцятому столітті, яка підготовлена Сядристим на базі зібраних документів, демонструвалася в 20 обласних центрах України, а також в Угорщині та Греції.
Є автором усіх архівних текстів на Меморіалі пам’яті жертв голодоморів в Україні.
Нагороджений медаллю «За трудовое отличие» (1960), орденами «За заслуги» 3-го ступеня (2007) та 2-го ступеня (2011).
З 1960-х років — займається створенням мікромініатюр.
Виготовлені вручну, за допомогою мікроскопа, твори Сядристого демонструвалися на численних виставках у багатьох країнах.
Про нюанси роботи розповів журналістам таке:
«… треба нікуди не виходити з кімнати, а чистота в ній має бути неймовірною: без жодної пилинки. Я сиджу над мікроскопом мокрий, лише в трусах, з іншим мисленням: у моїх рухах не повинно бути сумніву, бо він пробігає по нервовій системі, і рука здригнеться».
Створив мистецькі та технічні мікромініатюри:
на вишневих і тернових кісточках — портретні барельєфи Тараса Шевченка, Соломії Крушельницької, Данте та інших,
на зрізах зернят дикої груші і яблуні — акварельні портрети Івана Франка, Василя Симоненка, Мікеланджело, Ернеста Гемінґвея,
на половині виноградного зернятка, на вставленому склі — карту Закарпаття,
найменша у світі книга — «Кобзар» Тараса Шевченка розміром 0,6 мм (має 12 сторінок зі склокераміки, зшиті павутинкою, обкладинка — з пелюстки безсмертника),
найменші в світі шахи (шахівниця з фігурками розміщена на голівці шпильки; показана позиція гри однієї з партій Альохіна і Капабланки)), в тому числі — найменшу у світі шахову фігуру: золотий пішак у 3 мільйони разів менший за макову зернину,
найменший у світі збірний виріб — маленький працюючий золотий замок (в 50 тисяч разів менший за шпилькову голівку і має ключик); у кубічному міліметрі можна вмістити 50 тисяч таких замків,
підкував блоху.