Та оце тільки під вечір раптом згадав про вірша, написаного 50 років тому 1 серпня у камері. В Одесі…
№ 1081. СЕРПЕНЬ
Серпень прийшов до мене,
серп несучи в руці,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
хлопчик іще зелений,
скупаний в молоці,
скупаний у любистку,
та у нічній росі,
гарний, ну чисто писанка,
і біля мене сів.
Гайда, Олексо, жати
Жито і пшениці,
станем снопи в’язати,
класти у копиці.
Хочеш, мабуть зустріти
добрих своїх братів?
Бо ж колоски налиті
з вусами, як і ти.
Серпню мій! Серце терпне,
що мені нагадав…
Хвилями, любий серпню,
поле мене гойда.
Глянь, у серпанку доли,
обрій ледь-ледь дрижить –
це нам являє поле
порух тонкий душі,
тайну душі своєї,
дивні свої дива…
Серпню, ти дурня склеїв
тим, що мене позвав.
Тим, що згадав про жито,
Про небеса над ним,
тугу мою збудив ти
Словом своїм одним.
Так, то мої братове,
з поля я родом сам
І повернуся знову
Під золоті небеса.
Але не зараз, хлопче,
серпню мій золотий…
я лиш заплющу очі –
ти собі, серпню,
йди.
1.08.1972 Камера