У Коростені,
що на Житомирщині, за сприяння НСПУ відбувся творчий вечір з нагоди 50-річного
ювілею з дня народження і 25-річчя творчої діяльності відомого українського
письменника Віктора Васильчука.
Прийшли вітати його представники Коростенської
міськради та райдерж-адміністрації, Житомирського обласного центру народної
творчості, члени літературно-мистецької студії «Древлянка», маленькі читачі дитячої
міської бібліотеки імені Лесі Українки, засновник проекту «Молода Література» і
голова Молодіжного відділення «Земляцтва житомирян» Петро Щербина, поет-пісняр
Микола Сингаївський та поет, прозаїк і актор Василь Довжик, голова Житомирської
обласної організації НСЖУ Михайло Пасічник, поет, критик Анатолій Сірик, заслужений
артист України Володимир Савченко, поет-лікар Леонід Закордонець, коростенська поетка
Галина Цепкова та багато земляків, друзів, колег і шанувальників творчості ювіляра.
Віктор Васильчук – лавреат премії імені Лесі
Українки, заслужений журна-ліст України, головний редактор благодійної вільної
газети «Вечірній Корос-тень», депутат міськради та автор більше 10 дитячих
книжок.
«Віктор Васильчук не має великих статків та
маєтків. Його основне багатство, яким так щедро ділиться з дітьми й дорослими,
– гуманізм, добро, душевна щедрість, любов до рідного краю і людей. А ще він заснував
цікаву газету, величне літературне свято «Просто на Покрову», відродив
музей-хату земляка-поета Василя Юхимовича, заснував літературну премію його
імені, займається видавничою справою», – наголосила, вітаючи ювіляра, заступник
голови Коростенської РДА Катерина Скляревська.
«Мені близька творчість Віктора Васильчука, тому,
що вони насамперед адресовані дітям, але його з інтересом читають і дорослі», –
зазначив Микола Сингаївський.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«Я теж мав нагоду писати передмову до однієї з
прекрасних книжок Віктора, – додав Василь Довжик, – і можу легко сказати, що це
чудовий письменник. Його надзвичайно любив Василь Юхимович, тому, мабуть, і
віддячує сто-годні добрими справами саме йому Віктор».
«Коростень для мене завдяки Віктору став назавжди
рідним, – промовив Леонід Закордонець. –
Я дуже вдячний за вашу підтримку, за те, що ви видали вісім моїх книжок. Тож
тепер і самі беріться вже за велике, за роман, правда, не забуваючи про своїх
котиків та їжаків».
Титулуючи «званням класика української літератури»,
голова «Українського літфоруму» Роман Кухарук зазначив: «Я не просто приїхав до
друга, письменника, а й до свого вчителя. Він – справжній древлян, дуже міцний
чоловік, впертий і завжди досягає своєї мети, ніколи не відмовляє, коли
потрібна допомога, завжди дає шанс найменшому таланту. І поки є такий
Васильчук, з нашою нацією буде все гаразд. А ще пригадую його приїзд до Києва,
де він вразив столицю своїми мініатюрами, а ще – друзями, і… надзвичайним
коньяком».
«Так соковито відобразити дух і колорит
Коростенщини та Житомирщини зміг у своїх творах тільки Віктор Васильчук», –
такими словами поцінував творчу діяльність письменника Петро Щербина.
…Багато ще звучало добротних і щирих слів на
адресу винуватця цієї надзвичайно цікавої зустрічі. Були й задушевні пісні у
виконанні народного колективу «Криниченька». Читалися уривки з творів Віктора
Васильчука і дарувалися квіти. Бо ж рідне Слово, скажімо, без поліських троянд
або ж чорнобривців, немислиме. Як і в невмирущого Максима Рильського: «…у щастя
людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне».