У російській верхівці посилюється броунівський рух. Політичні угруповання поступово виходять із «спецопераційного» заціпеніння і начебто натякають вождю: необхідно розділити процес трансферу влади та болячки імперських амбіцій. Саме так виглядає рутинізація вторгнення до України. Воно все ще користується інтересом у російських мас, але через нові загрози безпеки Росії, об’єктивні економічні проблеми і вичерпання значної частини витратного військового матеріалу виникає потреба переформатування повістки.
Над країною знову висить примара серпневого прокляття, коли на горизонті може з’явитися якийсь «чорний лебідь» і вщент струснути розхитану вертикаль. Хтось говорить про синергетичний ефект від впливу санкцій, запровадження Заходом цінових обмежень на російську енергетичну зброю, падіння фронтів в Україні. До того ж поточна політична сплячка може в результаті «відлиги» зміниться масовими вируваннями без чіткої стратегії, але з приводу. Є думка, що влада переходить на внутрішні проблеми для приховування провалу гегемоністичної стратегії путіна, яка так і не дозволила підняти голови «однодумцям». Можливо, саме цей аспект дефіциту диктаторської солідарності дрібнотравчастий вождь підніме у своїй швидкій фінальній промові про міжнародне становище. Прийде сезон пожинати гіркі плоди «сво». Бюрократів, силовиків, коментаріат, які стоять за ними, верхівкові угруповання вже переналаштовують на боротьбу ресурсів у країні,оскільки зовнішній приплив у систему стрімко дрібніє. Єдиний день голосування реально може стати «російським 11 вересня» для існуючої конфігурації влади: комусь доведеться змиритися з політичною смертю під завалами.
Загострюється тема неминучої зміни поколінь у кремлі та по всій країні. Розширюється дихотомія «батьки та діти». Статевозріла поросль правлячого класу прагне бути самостійнішою і розпочала боротьбу місце під сонцем зі старими. Сезон відкрила смерть жириновського, і зараз триває активний поділ спадщини «лдпр», у т.ч. за участю його дочки боцан-харченко. Схожа проблема і в «кпрф», де головний «комуніст» зюганов наближається до 80 років, і його посилено підтискують «комуністичні принци». Та що там говорити про декоративне партійне підтанцьовування, коли під сумнівом функціональність самого путіна? Начебто обнуленням конституції він вирішив «проблему 2024», але так вважають далеко не всі. Довге бункерне самітництво, надмірна турбота про своє здоров’я, непомірний культ особистості, створений холуями на кшталт кадирова чи володіна, грають не на руку путіну. Він забронзовів, перестав бути живим, за життя пройшов муміфікацію з подачі горезвісного суркова. Іншими словами, виникла потреба у пересадці іміджу.
Яку відповідь на цей виклик приготували путінські політтехнологи? Подейкують про «нового путіна», якщо бути точними, «оновлення лику вождя». Інгредієнти прості: більше публічності, менше агресії та дратівливості, більше мудрості та фундаментальності, впевненість у собі. Поки все це важко дається ні багато ні мало самому продовжувачеві справи імператора Петра, тільки навпаки, адже путін переодягає росіян в азіатський дегел. Але навіть у всеїдній Азії деспоту не дуже раді, адже до полукровок тут споконвіку ставилися зневажливо. Головний ворог путінської секти – його вік. Чи доречна у такому разі ставка на нього, чи можлива гра вдовгу? Відповідь швидше негативна. Виклики, що стоять перед росією, вимагають від вождя роботи в турборежимі, але на практиці це недосяжно. Більше того, пересадка іміджу відбувається в умовах «народної підтримки, що зашкалює». Тут будь-який збій може спричинити очікування мас – і тоді кирдик. Огидне почуття невизначеності того, хто йде мінним полем.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал