Так бува в історії всесвітній:
Місто потрапляє в окуляр;
У Варшаві, Києві чи Відні
Стіни є, могили є чи яр.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Не на краще обирає доля,
Ліпше було б зникнути з очей,
Перші ролі – це трагічні ролі
Між уламків знищених речей.
Підсумки подій не естетичні:
Смерть в повітрі, з рештками рови.
Зараз ми до цього знов дотичні,
Хто лишився – ніби острови.
Плач стоїть, розірваний на скибки,
Спалахи не гаснуть в небесах.
Вершники з мечами, коні дибки,
Тисне Переяславський посаг.
Не фортеця гине на Азові –
Це згорає ера на вітру.
Там стоять бійці сивоголові,
Чорну захищаючи діру.
Світ застиг в проханнях до убивці,
Аркуш не гортаючи ніяк.
Восени розквітнуть чорнобривці
І смоктати втомиться черв’як.
Час надій змінився роком згуби,
І уже немає вороття,
А на стінах – різьблені тризуби:
Мовчазні молитви за життя.
12 травня 2022 року