Коли іде війна, чорніє білий світ,
Тривога заповза у душу, ніби в рану.
І нерви вже такі, немов колючий дріт
Зшива довкола нас життя й повітря рване.
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Між тим, що є і буде, звук сирен і смерть.
Ми ділимось з людьми сльозою, хлібом, болем
І падаємо в ніч, в криваву круговерть,
І спільні молитви для погорільців мовим.
І ставимо свічки, бо пам’ять не вмира,
І ждемо наших з перемогою живими.
Коли іде війна, стоїть страшна пора.
Чекаєм, скінчиться, тоді любов цвістиме.