(Хроніка Вітчизняної війни)
«Коли говорять гармати, музи кричать.»
Іван Багряний
У серпні-вересні 2014 року, тобто невдовзі після окупації Криму та початку Вітчизняної війни з віроломними російськими загарбниками, автор цих рядків, колишній командир танка, у складі творчого колективу «Кордони наші вкаже пісня», побував у військових частинах південно-східного регіону України. (Нотатки про поїздку друкувалися на шпальтах «Літературної України».) Маршрут проліг від Києва до Чернігівської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської областей. Під час незабутніх, зворушливих зустрічей із захисниками рідної землі, зокрема і з тими, що після поранень потрапили до шпиталю, читав поезії Івана Багряного, дарував його книги, а також ділився і своїми власними враженнями та щойно написаними віршами. (Вірші друкувалися в газетах «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «Українська літературна газета», «Сільські вісті» та ін.) Зважаючи на актуальність, окремі з цих творів пропоную до поетичної антології. Слава Україні!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
ДО ВЕТЕРАНІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ
Не впавши в боях на коліна,
Чи знали, скривавлені, ви,
Що прийде біда не з Берліна, ̶
Удару чекати з Москви?
Чи снилося вам на розпутті
Страшної тієї війни,
Що візьме у Гітлера Путін
Пощерблений меч Сатани?
Чи відали в День Перемоги,
Що кривдам немає кінця, ̶
Війни світової тривоги
Постукають знову в серця?
Чи знали про це, чи не знали,
Заради нащадків гуртом
Ставаймо супроти навали
Живим непохитним щитом!
20.II. 2014 р.
Х Х Х
Убей его, он в дом к тебе пришел…
…………………………………………………….
Так убей же немца, чтоб он,
А не ты, на земле лежал,
Не в твоем дому чтобы стон,
А в его по мертвым стоял.
Константин Симонов
Убий його! Він зветься м о с к о в и т о м.
Що д і м йому? Він марить цілим світом…
Вже Крим загарбано, в борні ̶ татари,
Завдай же москалеві кари, кари!
Він Україну хоче стерти в порох,
Москаль захланний ̶ твій найбільший ворог.
Донбас кривавиться ̶ суцільна ватра.
Вбий москаля сьогодні, бо він тебе вб’є завтра!
5.IX. 2914 р.
P.S. Вірш виявився, на жаль, пророчим, коли на восьмому році війни маємо незліченну кількість убитих, замордованих московськими агресорами мирних укра-їнських громадян, розстріляні з реактивних «градів» та гармат, розбомблені з літаків міста, геть стерті з лиця землі містечка і села, бо наше мирне українське небо не спромоглися вчасно закрити від нападників так звані «гаранти». (Згадаймо Будапештський меморандум.)
СОЛДАТ
«Вічна слава воїнам-односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941 ̶ 1945 рр.»
Напис на пам’ятнику з десятками прізвищ.
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її , окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені!
Тарас Шевчекнко.
Йому однаково чи ні
Стовбичити у полині ̶
Не в Трептов-парку ̶
біля школи,
В сумні, хоч рідні, видноколи
Втопивши очі кам’яні?
Стоїть. Кого він стереже?..
Тут школярів не чути вже.
Нема і школи на майдані,
А тільки згуки бусурманні…
Пильнує привидів?..
Невже?…
В руках у нього автомат.
В шоломі… Сказано, солдат.
З війни всесвітньої коли ще
Вернувся він на пожарище,
У мир повіривши стократ.
Була ж тут школа!
Так, була.
Роїлись учні із села…
Він подолав чужі дороги,
Здавалось, після Перемоги
Земля воскресла, ожила.
Та знов село ̶ як по війні…
Йому однаково чи ні?..
Він визволяв Варшаву, Прагу,
За Будапешт явив одвагу,
Тепер стоїть у полині..
І прізвищ тих нема вже нині ̶
Козацьких, що на цім камінні…
А він же з ними в бій ходив.
Оборонив-таки півсвіту, ̶
Села свого не захистив.
Невже це і його вина,
Що тут триває ще війна?..
За що, як личило герою,
На смерть стояв він під Москвою,
І чим віддячила вона?
Де ж ділись українці?.. Де?
І що попереду гряде?..
Чи українці ̶ вже ординці?
Не жити ̶ виживать навзгинці?..
Хто їх у небуття веде?
Усім байдуже?.. А чому?…
Хто клич подасть? Подасть сурму?..
Мені здається, знайде сили
І оживе кам’янотілий, ̶
Бо не однаково йому!
28.IX.2008 р.
БІЖЕНКА НАСТЯ З ЛУГАНСЬКОГО ЩАСТЯ
Луганська біженка Настя.
А з міста якого?.. Щастя!
Як сталось таке на світі
У двадцять першім столітті?
Хіба ж від щастя втікають ̶
Добра в таборах шукають?
Це хижий орел двоглавий
Вершить свій розбій кривавий.
Це він Прометею на разі
І ребра довбав на Кавказі…
Як стерпіть його на світі
У двадцять першім столітті?
Від жаху душа німіє,
Не каєшся ти, Росіє!
Ти «Градами» сієш грози,
Примножуєш горе і сльози…
Луганська жінка з безхаття
Тобі посила прокляття.
Чи на планеті ще вдасться
Знайти таке місто ̶ Щастя?
Його у «Червону книгу»
Запишуть Москві на втіху.
4.IX.2014 р.
Х Х Х
Чернігів. ̶ Підбитий російський танк Т-72 встановили 28 листопада на території військово-історичного музею як експонат. Танк підбили за 30 км від Донецька рік тому. Проте забрати його з лінії розмежування вдалося тільки тепер. Бойовий трофей перебуває у відкритому доступі та нагадує про присутність російських військ на Донбасі. (Радіо «Свобода»). Газ. «Свобода», 10 листопада 2017 р.
Російський танк, привезений з Донбасу,
В Чернігові являє не окрасу,
Не пам’ятник, а бойовий трофей ̶
Він цілився, стріляючи в людей,
У нас із вами, в села і міста,
Тому й кипить в серцях, як магма, мста.
Російський танк, московський динозавр,
Він цим про дружбу й братство все сказав!
2017 р.
ДРУГА ДЕРЖАВНА
Я русский бы выучил
только за то,
Что им разговоривал
Ленин.
В. Маяковський
̶ Що таке
друга державна мова? ̶
Син спитав.
доскіпливий зроду.
Батькова ж відповідь
давно готова
(Майже за Маяковським,
якщо хочете знати):
̶ Це ̶ коли поруч із мовою корінного народу
говорять
російські
танки й гармати!
1996 р.
ТАТО ІДЕ НА ВІЙНУ
(Пісня)
Тато іде на війну,
Бачу я маму сумну.
Мамо, не плач, не журись,
Доні своїй усміхнись.
Тато іде на війну,
Ні, не в чужу сторону.
Мамо моя, пам’ятай ̶
Тато боронить наш край!
Тато іде на війну
Знищити злу сарану,
Що налетіла з Кремля
Хмарами в наші поля.
Тато іде на війну,
Міцно його пригорну.
Тату, побий москалів,
Щоб наш народ звеселів.
Тато іде на війну,
Чути звитяги луну.
Татом пишаюся я
І Україна моя!
7.IX.2014 р.
ДВОБІЙ
(Кличко проти Путіна)
Наш Кличко ̶ це знає всяк ̶
Б’ється лівою. Ще й як!
Хоч і права теж міцна ̶
Лупить, як снаряд, вона.
Вчора на передовій
Проти Путіна йшов бій.
Кажуть, Путін ̶ каратист,
А насправді ̶ кагебіст.
Битись чесно не схотів ̶
«Білу гвардію» привів.
«Біла гвардія» ̶ КАМАЗи,
Вщерть московської зарази.
«Біла гвардія» ̶ вбивати
Й Україну грабувати.
Кинув Путіну Кличко:
«Ей, кульгавенький крячко,
Ти у чесному бою
Силу випробуй мою.
Не хитруй, кремлівське чмо,
Я зроблю тобі клеймо…»
Став Кличко до бою. Глядь,
Де ж той Путін-карлик? Тать!
А його ні там, ні тут, ̶
Забоявся, ліліпут…
Як там, на передовій,
Проти Путіна йшов бій,
Не розкаже вам ніхто
Краще, ніж бійці АТО!
Кажуть, що Кличко-боксер
Переміг …СРСР.
Впало чудисько старе,
Навіть Путін не збере.
2014 р.
ХОЧУ В НАТО
(Памфлет)
Хочу в НАТО! А до НАТО
Не пускають мама й тато.
Мама ̶ звать її Ангела ̶
Фрау мила і весела.
Обіцяє, умовляє, ̶
Тільки в НАТО не пускає.
Народилась в НДР,
То й збиткується тепер.
Тато ж, він хоч і француз,
Пам’ятає ще Союз
І киває в бік Москви:
«Ти її не прогніви!»
Жде вказівки із Кремля, ̶
Отакий він, Ніколя…
Хочу в НАТО! А із НАТО:
«В нас таких, як ти, багато…»
Хай вам грець!.. Настане час ̶
НАТО прагнутиме … нас!…
1997 р.
З ЛИСТА ДО АНГЕЛИ МЕРКЕЛЬ
Шановна берлінська пані,
Сумління вас не пече
За те, що при голосуванні
Позбавили нас ПДЧ[1]?
Російську засвоїли в школі,
На конкурсі перемогли.
І втрапили в тьму неволі…
Ну, як же ви, фрау, могли?
Напевне, й агентом Штазі
Прославились… О дива!
Якого сюрприза на разі
Ще вам подарує Москва?
Клюють нас московські круки.
Ми боремось. Ми ще живі…
Погляньте ж на ваші руки ̶
Вони в українській крові!
28.VIII.2014 р.
ЄВРОІДІОТИ
Зібрались на засідання євроідіоти:
Цей ̶ за, той утримався, інший ̶ проти.
Замість допомагати
Влаштували дебати.
Якщо зруйновані станції,
Які тут вживати санкції?..
А може, обійдеться і без них,
Якщо на сьогодні вже бій затих?
Що ж робити? Зібралися знову
На важливу євророзмову…
Отак ідіоти із Євросоюзу
Ховаються в блуд, як в кукурудзу.
Агресор тим часом топтався по санкціях,
Лупивши з гармат по вцілілих станціях…
З1.VIII.2014 р.
Х Х Х
Я ̶ танкіст. Нічого, що колишній.
У танкістів на передовій.
В НДР служив і тут не лишній,
Навпаки, серед своїх я ̶ свій.
З Путіним я просто розминувся.
(Службою в військах не дорожив.)
З НДР раніше повернувся, ̶
Путін кагебістом там служив.
І хоч я убивства не приємлю,
Ні тоді, тим більше ̶ в наші дні,
По Москві стрілятиму, по Кремлю ̶
Треба знищить ворога мені.
29.VIII.2014 р.
ЛЕТІЛИ ДО АЛЕППО…
(Замість панахиди з приводу катастрофи
російського військового літака Ту-154
з ансамблем пісні і танцю ім. Александрова
на борту)
Летіли до Алеппо
Співати на кістках.
Потрапили в халепу ̶
Їх покарав Аллах?
Упали в Чорне море.
Не в небесах ̶ на дні.
Це радість а чи горе?
Співати а чи ні?
У Сирію летіли.
А хто чекав їх там?
Вони війні раділи,
Убивствам і смертям.
Вони бенкет справляли
За те, що Крим «взяли»,
Від власної навали
Безславно полягли!
Вони гатили з «Градів» ̶
І пеклом став Донбас.
Були веселі, раді
У порох стерти нас.
Як почуватись жертві,
Коли загинув кат?..
Якби воскресли мертві,
Їх прокляли б стократ!
Усіх вони вбивати
Готові у Кремлі…
Пора ж нам спокій дати, ̶
Геть з нашої землі!
«Зелені чоловічки»,
Злобою повні вщерть.
Від імперської звички
Відучить тільки смерть?
Російська хижа птиця
Урвала танці й спів…
Шкода, що Путін-вбивця
Із нею не летів.
КПУ
(Колишньому лідеру в альбом)
Хто сповідував химери
Марксо-ленінської ери?
КПУ.
Хто над пролетаріатом
Був убивцею і катом?
КПУ.
Хто святих палив ікони,
А тепер їм б’є поклони?
КПУ.
Хто облюбував дорогу
З олігархами у ногу?
КПУ.
Хто з імперської Росії
Знов чекає лжемесії?
КПУ.
Хто це у Верховній Раді
Потура державній зраді?
КПУ.
Хто веде колону п’яту,
Коли наш народ розп’ято?
КПУ.
Хто найбільше галасує,
Крику нації не чує?
КПУ.
Хто, хоч як там петушиться,
Все ж на смітнику лишиться?
КПУ.
15.VIII.2013 р.
ЄС
(Підслухана розмова)
̶ Ви у Митний?..
̶ Ні, ми ̶ в ЄС.
̶ Там чекаєте чудес?
̶ Ні, в нас інший інтерес.
̶ Що ж ви хочете у ЄС,
Як не манни із небес?
̶ Манни?.. Та який балбес
Вам таке сказав про ЄС?
Хай би добирав словес!
̶ Ну, а що ж тоді у ЄС?
̶ Там консенсус, там ̶ прогрес.
̶ А у Митному?
̶ Там ̶ прес,
Майже як КПРС
Із царем, бодай би щез!
- VIII 2013 р.
З ЛИСТА В ЄВРОПУ
(Памфлет)
…Панове, з Москвою у нас відносини особливі:
Обіймами душить Москва ̶ ми дякуєм їй, щасливі.
Молодша ̶̶ доводиться нам сестрою
і старшим братом,
Подільчива без вагань ̶
«отборным» російським матом.
Хіба ж вдмовиш Москві?.. Москва в нас ̶
як в себе в дома:
Радіємо, веселимось, танцюємо, річ відома…
Хрестила нас, бачте, Москва. Дарма, що хреста
не мала,
Із брата й сестри вона нам рідною матір’ю стала.
У гості кличе Москва, шаноблива понад міру,
У гості на Соловки, на Колиму й до Сибіру.
На рівні найвищому в нас Москві по-братньому годять:
Стрічаються без краваток, а …без штанів виходять.
Душа незглибима в Москви
матрьошкою-гермафродитом,
І той, хто своє захища, стає для Москви бандитом.
З Москви в нас любов, благодать царизму і комунізму ̶
І славну, і спільну маєм історію та вітчизну.
Москва у Європу газ націлилась дарувати ̶
У газову камеру нас не втомлюється штовхати.
Воістину із Москвою відносини особливі:
Москва нас зі світу зводить, ми ж якось і досі живі.
Дивуєтесь нам?.. Нову будуєте вільну Європу,
Забули хіба, як ви лизали московську ж…?
А ми сподівались тоді, Панове, на вашу підмогу
І, всупереч вашій зневірі, вистояли, слава Богу!
То з ким ви, Панове, тепер? Чи дивитесь правді у вічі?
Чи ми не наріжний камінь,
що прагнуть знайти будівничі?!
28.VIII.2013 р.
м. Київ
[1] ПДЧ – план дій із членства в НАТО. У пресі промайнуло повідомлення, що канцлерка Німеччини Ангеліна Меркель виконала «замовлення» В. Путіна. А тепер – із яким запізненням і після тяжких наслідків – доводиться їй виступати в ролі «миротворця». Хіба це не лицемірство й жах?! До речі, нещодавно, вже на восьмому році російсько-української війни, Президент України Володимир Зеленський нагадав фрау Меркель про те її фата-льне рішення. Але Меркель, кажуть, навіть не почервоніла. Ото московський вишкіл залізної фрау!