— Пан імператор, мабуть, одурів від цього, — заявив Швейк. — Розумним він взагалі ніколи не був, але ця війна його напевно доконає.
– Балда він! — вагомо підтримав солдат із казарми. – Дурний, як поліно. Мабуть, і не знає, що війна йде. Йому, мабуть, посоромилися б про це доповісти. А його підпис на маніфесті до своїх народів – одне шахрайство. Надрукували без його відома — він взагалі нічого не розуміє.
— Він того… — доповнив Швейк тоном експерта. — Ходить під себе, і годувати його доводиться, як малу дитину. Напередодні в пивній один пан розповідав, що має дві годувальниці, і тричі на день государя імператора підносять до грудей.
-Ех! — зітхнув солдат із казарми. — Швидше б нам наклепали як слід, щоб Австрія нарешті заспокоїлася.
З роману Ярослава Гашека “Пригоди бравого солдата Швейка”
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал