***
Нема пощади тим, хто прийде з боєм,
І вже дійшов перетину межі.
Хто йде до нас, в руках тримавши зброю,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Для тих ми вдома гостримо ножі.
Чекають лиш могили і протези
На тих, які жадають захопить.
Хто йде до нас садить свої берези,
Той сам на тих березах возвисить.
***
В черговий раз відзначилась столиця
В постійних битвах проти москалів:
Намітивши літаючу дзижчицю,
Летить з балкону банка огірків.
Предсмертний зойк роздався писком альту.
Програв розсолу й склу сталевий сплав.
Деталі розгубивши по асфальту,
Кацапський дрон своє вже відлітав.
Лиш вода
(В пам’ять про навічно шестирічну Тетянку Мороз)
Історія жахлива і трагічна –
Обірвано малесеньке життя.
Тепер вона навічно шестирічна,
Тепер вона – навічно вже дитя.
Ця дівчинка залишилась без мами.
Ця дівчинка залишилась сама.
Їй стали на шляху бетонні злами.
Ні їжі, ні води, на жаль, нема.
А їй би ту водичку хоча б з пальчик…
Всередині від спраги аж пекло.
Якби ж хто дав малесенький стаканчик…
Та певне, що нікого не було.
Все більше душ іде назад до Бога –
В блокаді лиш до Нього є хода.
Там, ззовні, йдуть бої за перемогу,
А їй була потрібна лиш вода.
Українське сонце
Джохару Дудаєву
Воскреснув глас убитого пророка!
Несе щасливу вість орлиний спів:
З Кавказьких гір долинув вигук рога,
Для нас берігший міць пророчих слів.
Що вже здавалось у віках забутим,
Розбитим безкінечністю хвилин,
До нас дійшло вже зрілим і розкутим,
Стоптавши шлях з вершин і до вершин.
Товчіть на вина виноградні гронця,
Прикрасьтесь у заквітчаний вінець –
На небо сходить українське сонце,
А з ним іде й упирячий кінець!
ЗАКОЛИСАНІ У ВОЛІ
(Добровольцям присвячується)
З дитинства заколисані у волі,
Дітьми грозились чорту кулаком.
Пшеничне злото й синь волошки в полі
Всмоктали з материнським молоком.
Нас звуть до бою сурми і трембіти,
Литаври грізні схоплює луна.
Ісуса милість – поводир по світу,
А зброя – то хоробрість Перуна.
Не втримають кайдани і тенета –
Розірвуть їх сталеві кулаки.
Нехай бурлить гаряча кров венеда
Й опалить потяг вражої руки!
Дійдуть нащадкам праотців промови,
І сум, і щастя в струнах кобзаря.
Так хай і далі предків настанови
Несе політ лелеки й журавля!