Не кожне кладовище тихе.
Страшне – не кожне кладовище.
Тремтять все нижче небеса,
і пальці награють на вітах-арфах,
пронизує тоненьке світло наскрізь
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
тіла із мармуру, із поглядом сумним.
Та за скульптурами безживними
звучить ноктюрн Шопена,
і мертві, і живі у танці
із чорною відьмачкою – війною,
що кров п’є молодих…
Земля і сонце стогнуть в Україні.
А Божа правда заховалась –
чому й допоки буде, що батьки і матері
будують тисячі могил замість домівок…
З болгарської переклав Віктор Мельник