7 січня у Львові, на 82-му році життя, помер відомий український письменник Роман Дідула.
Про це повідомляє пресслужба Львівської обласної організації НСПУ: «На 82-му році життя відійшов у вічність заступник головного редактора журналу “Дзвін”, прозаїк, романіст та повістяр, автор гуморесок та фейлетонів РОМАН Дідула. Співчуття родині, близьким, колегам по перу та всім, хто знав письменника. Вічна пам’ять».
Роман Дідула народився 21 листопада 1940 року у селі Сновичі Золочівського району на Львівщині, там же закінчив середню школу. Вищу освіту здобув 1965 року на факультеті журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.
Довгі роки працював у редакціях районних та обласних газет, старшим та головним редактором видавництва «Каменяр». Із 1977 року і донині — співробітник журналу «Дзвін», тепер — заступник головного редактора.
Перші літературні спроби надрукував у студентські роки. З-під його пера вийшли романи: «В найменшому з-поміж світів» (1994—2002), «День над вечірнім берегом» (1995—2004), «Крутий час» (1999), «Час і пора» (2002), а також повісті «Дерево в місті» (1986), «Малі серед великих, великі серед малих» (1997), «Геній Вінграновського» (2006), оповідання, нариси, публіцистичні статті, фейлетони, гуморески.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Класик нашої літератури Микола Вінграновський, «вибагливий і суворий в своїх оцінках», поставив твір Романа Дідули «В найкращому з-поміж світів» поряд із романом «Життя Арсеньєва» І. Буніна, повістями «Зачарована Десна» О. Довженка, «Климко» Григора Тютюнника[1]. Андрій Содомора відзначає поетичність, соковитість, насиченість гумором і живими діалектними барвами стилю письменника[2]. Тетяна Вергелес називає його «академіком галицького гумору»[3], розповідаючи про вручення гумористу жартівливої «Нобелівської премії» на фестивалі в с. Нобель Рівненської області.
Окремими виданнями вийшли книжки Романа Дідули «Маєте знайомих?» (1973), «Списана гора» (1982), «Революція з усмішкою на устах» (2005, у співавторстві з Ніною Матвієнко), «Фотографія Христа» (2006). Працює також як фольклорист — видав том «Галицькі анекдоти» (2001), а ще раніше появились дві збірки «Старих галицьких анекдотів»[4]. Перекладає з польської та російської. Його ж твори надруковано у перекладах білоруською, болгарською, російською, угорською та чеською мовами.